— Мені не потрібна магія!

— Мені видається, що ти зараз думаєш про що завгодно, тільки не про рішення. Чи не ти завжди говорив мені, що треба робити навпаки?

Річард притулився потилицею до стіни і прикрив очі.

— Тобто саме так ти розумієш сімейне життя? До старості вказувати мені на дурниці, які я зробив?

Вона посміхнулася:

— А ти вважав би за краще, щоб я дозволила тобі вдаватися до самообману?

Він торкнувся пальцями її щоки.

— Звичайно, ні. Просто від болю я не можу мислити чітко.

— І все-таки треба щось робити. Принаймні треба хоча б дослухати цих сестер. Вони кажуть, що хочуть тобі допомогти…

— Даркен Рал теж так говорив.

— Від Даркена Рала ти не ховався, Річард.

Він подивився на неї довгим поглядом і нарешті кивнув:

— Добре, я вислухаю їх.

Сестри зустріли Келен прихильними усмішками. Безумовно, вони були задоволені, що вона привела Річарда. Річард і Келен встали ближче один до одного.

— Ми готові вислухати — але тільки вислухати! — Все, що ви можете сказати щодо моєї головної болі.

Сестра Грейс глянула на Келен:

— Дякую тобі, Мати-сповідниця, але ми будемо говорити тільки з Річардом.

Очі його спалахнули, але голос залишився спокійним:

— Ми з Келен збираємося одружитися. — Сестри знову переглянулись, і на цей раз їх погляд був серйозний. — Все, що ви маєте намір сказати мені, стосується і її. Вона залишиться і буде слухати. Або ми обоє, або ніхто.

Вибирайте.

— Ну що ж, нехай буде по-твоєму, — після паузи сказала сестра Грейс.

— Але спочатку вам слід дізнатися, що я не в захваті від магії і аж ніяк не впевнений, що володію даром. Але навіть якщо так, я цьому не радий і найбільше хотів би від нього позбавитися.

— Ми тут не для того, щоб радувати тебе, Річард. Ми тут для того, щоб врятувати твоє життя. Ми повинні навчити тебе користуватися даром. Якщо ти не навчишся керувати ним, він тебе вб'є.

— Я розумію. З Мечем Істини було те ж саме.

— І перше, що тобі слід засвоїти, — додала сестра Верна, — що не тільки Мати-сповідниця, але й ми вимагаємо до себе поваги. Для того, щоб стати сестрою Світу, потрібні роки наполегливої праці, тому будь добрий ставитися до нас з належною повагою. Звертайся до нас: сестра Верна, сестра Грейс, сестра Елізабет.

Очі Річарда блиснули, але він стримався:

— Як побажаєте, сестра Верна. — Він уважно оглянув їх і запитав:

— Хто такі сестри Світу?

— Це ті, що вчать чарівників. Чарівників, які володіють даром.

— Звідки ви родом?

— Ми живемо і працюємо в Палаці пророків. Келен насупилася:

— Де це?

— У місті Танімура.

Келен насупилася ще більше.

— Я знаю всі міста в Серединних Землях, але ні разу не чула про Танімур.

— І тим не менше ми звідти.

— Чому ви так здивувалися, дізнавшись, що я вже дорослий? — Запитав Річард.

— Тому, — відповіла сестра Грейс, — що людина з даром зазвичай привертає нашу увагу в більш ранньому віці.

— В якому ж?

— Найстарші були втричі молодші за тебе.

— І чим ви поясните, що я до сих пір не привертав вашу увагу?

— Очевидно, ти був якимось чином прихований від нас. Келен бачила, що Річард знову відчув себе Шукачем і бажає дізнатися відповіді на свої питання перш, ніж самому відповідати на чужі.

— Ви вчили Зедда?

— Кого?

— Я говорю про Чарівника першого рангу на ім'я Зеддікус З'ул Зорандер.

— Ми такого не знаємо, — відповіли сестри, переглянувшись.

— Мені здавалося, що ваш обов'язок знати про всіх, що мають дар, сестра Верна?

Вона пирхнула:

— А ти сам знайомий з цим чарівником?

— Я-то так. А от чому ви — ні?

— Йому багато років? — Річард кивнув. — Тоді, можливо, він навчався в Палаці ще до нас.

— Можливо, — відповів Річард і, заклавши руки за спину, задумливо пройшовся по кімнаті. — А як ви дізналися про мене? Сестра Елізабет?

— Дійсно, в наші обов'язки входить знати всіх, хто має дар. І хоча, без сумніву, раніше ти був прихований від нас, але, як тільки ти використав дар, ми про це дізналися.

— Що, якщо я не хочу бути чарівником?

— Це твоя справа. Наша — навчити тебе керувати магією. Ми не збираємося змушувати тебе ставати чарівником, а хочемо лише допомогти тобі знайти контроль над магією. Потім можеш поступати як тобі заманеться.

Річард зупинився навпроти сестри Вірні:

— Звідки ви знаєте, що у мене є дар?

— Ми — сестри Світу. Знати такі речі — наш обов'язок.

— Ви думали, що я ще хлопчик. Ви думали, що я живу в батьківському домі.

Ви не знали, що я Шукач. Не знаєте, хто зараз Великий Чарівник.

Схоже, ви погано справляєтеся зі своїми обов'язками. Можливо, ви помилилися і щодо мого дару. Як ви можете вимагати поваги до себе, допускаючи настільки грубі промахи?

Сестри почервоніли. Сестра Верна насилу примусила себе говорити спокійно:

— Наша робота, наше покликання — допомагати тим, хто має дар. Ми присвятили цьому життя. Але ми прийшли здалеку. Чи багато можна дізнатися на великій відстані? Ми не в змозі дати відповідь на всі питання. Втім, те, про що ти говориш, не має значення. Важливо лише те, що дар у тебе є, і якщо ти не приймеш нашої допомоги, то помреш. Одна з причин, по якій ми намагаємося розшукати людину з даром і поговорити з її батьками, полягає саме в тому, щоб уникнути ускладнень. Ми допомагаємо батькам зрозуміти, що для їх же блага дитині краще прийняти нашу пропозицію. Батьки, як правило, більше зацікавлені в майбутньому своїх дітей, ніж люди твого віку — у своєму власному. Крім того, вчити людину твоїх років нелегко. Чим людина молодше, тим легше їй вчитися.

— Тобто тим важче їй приймати самостійні рішення, так? — Вона промовчала. — Я запитую ще раз: як ви дізналися, що у мене є дар?

Сестра Грейс поправила свої пишні чорне волосся.

— Коли народжується майбутній чарівник, дар його прихований і до пори до часу безпечний. Ми намагаємося відшукувати таких дітей якомога раніше. Для цього є багато способів. Але буває, що яким-небудь своїм вчинком людина пробуджує дар. Тоді він опиняється під загрозою. Нам досі не зрозуміло, як тобі вдалося залишитися непоміченим для нас. Так от, якщо дар пробуджений, зупинити його розвиток неможливо. Він повинен підкоритися тобі, або ти помреш. Саме це сталося з тобою. Втім, такі речі трапляються вкрай рідко. Згадки про них є в хроніках, але ми, чесно кажучи, стикаємося з цим вперше. Проте це не змінює головного: у тебе є дар, він пробуджений, і його розвиток почався. Додам, що нам ще не доводилося навчати людини твого віку. Боюся, що попереду нас чекають неприємності. Навчання вимагає дисципліни і слухняності. У твоєму віці цього добитися нелегко.

— Сестра Грейс. — Річард говорив дуже м'яко, але погляд його став жорсткішим.

— Я питаю в останній раз: як ви дізналися, що у мене є дар?

Вона фиркнула і недбало кинула сестрі Берні:

— Скажи йому.

Та кивнула і витягла з-за пояса невелику книжечку в чорній палітурці.

— Ті, хто наділений даром, до деякої міри можуть користуватися ним, навіть коли дар ще спить. — Вона насупилася, гортаючи сторінки. — Ймовірно, ти помічав за собою здатність робити щось, що іншим не під силу. Але щоб дар почав розвиватися, треба використовувати його особливим чином. Ти це зробив, і тепер зупинити його розвиток неможливо.

Вона продовжувала перевертати сторінки, поки не знайшла потрібну.

— Ось воно. — Опустивши книгу, сестра Верна подивилася на Річарда. — Три вчинки, які необхідно здійснити, щоб пробудити свій дар. Ми не знаємо деталей, але принципи нам відомі. По-перше, ти повинен застосувати дар, щоб врятувати когось. По-друге, повинен застосувати його, щоб врятувати себе. І нарешті, повинен використати магію, щоб убити того, хто наділений даром. Як ти розумієш, здійснити їх непросто і не менш складно виявити виконане.

— І що сказано про мене в цій книжці? Сестра Верна знову пробігла поглядом по сторінках, і перш ніж відповісти, переконалася, що Річард уважно слухає: