Мовчання.

— Це знання не заборонене. Твоє питання?

Річард подався вперед, як гончак, яка взяла слід.

— Ви можете назвати того, хто знає, де остання шкатулка?

Келен зрозуміла, що Річард вже знає відповідь. Вона впізнала його звичку різати булку з іншого кінця.

— Ми знаємо ім'я того, хто володіє скринькою, і імена деяких інших, які поруч з ним, але ми не можемо назвати тобі ці імена. Це все одно що сказати, де шкатулка. Це заборонено.

— Але чи можете ви назвати кого-небудь, крім Рала, хто не володіє скринькою, не знаходиться поруч з нею, але знає, де вона знаходиться?

— Це ми можемо сказати. Вона знає, де шкатулка. Якщо ми назвемо тобі її ім'я, це не приведе тебе до скриньки, а тільки до неї. Це дозволено. Тоді тобі, а не нам, доведеться добиватися від неї відповіді.

— Тоді моє запитання: хто це? Назвіть її.

Коли вони вимовили ім'я. Келен здригнулась і завмерла. Вона не перекладала. Старійшини затремтіли від одного імені, вимовленого вголос.

— Хто це? Як її звати? — Смикав її Річард.

Келен подивилася на нього.

— Ми загинули, — прошепотіла вона.

— Чому? Хто це?

Келен знову занурилася в себе.

— Це відьма Шоті.

— А ти знаєш, де вона?

Келен кивнула, її обличчя спотворив жах.

— В землі Агад, — прошепотіла вона, ніби сама назва було отрутою. — Навіть Чарівник не наважився б вступити туди.

Річард прочитав на її обличчі вираз жаху і глянув на старійшин, що тряслися.

— Тоді ми вирушимо в землю Агад, до відьми Шоті, — спокійно сказав він, — і з'ясуємо там, де шкатулка.

— І нехай буде доля прихильна до вас, — сказали духи устами Птахолова. — Від вас залежить життя наших нащадків.

— Дякую за допомогу, поважні предки, — промовив Річард. — Я зроблю все, що в моїх силах, щоб зупинити Рала. Щоб допомогти нашому народу.

— Ти повинен думати як Даркен Рал. Бийся з ним його ж зброєю або програєш. Тобі доведеться нелегко. На твою долю випаде багато страждань, як і на долю нашого народу і багатьох, багатьох інших, перш ніж у тебе з'явиться можливість здобути перемогу. І все ж, незважаючи на цю можливість, ти ризикуєш програти. Пам'ятай про наші попередження, Річард-з-характером.

— Я запам'ятаю все, що ви сказали. Запам'ятаю. Обіцяю зробити все.

— Тоді ми перевіримо істинність твоїх слів. Ми скажемо тобі ще дещо. — Духи на мить замовкли. — Даркен Рал тут. Він шукає тебе.

Келен схопилася, квапливо переводячи їх слова. Річард миттєво опинився поряд з нею.

— Що? Він зараз тут? Де він, що він робить?

— Він в селі. Вбиває людей.

Келен охопив страх. Річард зробив крок вперед.

— Я повинен вийти. Повинен знайти свій меч. Повинен зупинити його.

— Якщо побажаєш, але спочатку вислухай нас. Сядь, — наказали вони.

Річард і Келен знову опустилися на підлогу, переглянулись і взялися за руки. Сльози текли у неї по щоках.

— Покваптеся, — сказав Річард.

— Даркен Рал шукає тебе. Твій меч не зможе вбити його. Сьогодні вночі сила на його боці. Як тільки ти вийдеш звідси, Рал вб'є тебе. У тебе немає шансів. Жодного. Щоб перемогти, ти повинен змінити розклад сил. Сьогодні вночі ти не можеш цього зробити. Ті, кого він вбиває, загинуть незалежно від того, вийдеш ти чи ні. Якщо ти вийдеш, в кінці кінців загине більше. Набагато більше. Якщо ти хочеш отримати перемогу, ти повинен мати мужність і приректи цих людей на смерть. Ти повинен врятувати себе, щоб потім битися з Ралом Даркеном. Ти повинен перетерпіти цей біль. Ти повинен більше покладатися на голову, а не на меч, якщо хочеш отримати хоч якийсь шанс.

— Але рано чи пізно мені доведеться вийти!

— Даркен Рал випустив на волю багато кошмарів. Він повинен стежити за багато чим, в тому числі і за своїм часом. У нього немає часу чекати всю ніч. Він упевнений, і у нього є на те причини, що може знайти тебе в будь-який момент, коли побажає. У нього немає причин чекати. Він скоро піде, щоб зайнятися іншими темними справами, щоб повернутися за тобою в інший час. Знаки на твоєму тілі відкривають наші очі, і ми можемо тебе бачити. Вони закривають очі Рала, він не може бачити тебе. Якщо тільки ти не оголиш меч. Тоді він побачить тебе і здобуде перемогу. Поки на тобі ці знаки, поки магія меча залишається в піхвах, поки ти на землі Племені Тіни, він не може відшукати тебе.

— Але я не можу залишитися тут!

— Ні, можеш, якщо хочеш зупинити його. Коли ти покинеш наші землі, сила знаків зникне, і він знову зможе побачити тебе.

Річард задихався, у нього тряслися руки. По його лицю Келен бачила, що він готовий зневажити попередженням і вийти з дому духів.

— Тобі вирішувати, — сказали духи. — Дочекатися, коли він уб'є декількох наших людей, і потім відправитися за скринькою, щоб убити його. Або вийти зараз і нічого не досягти.

Річард міцно заплющив очі і проковтнув клубок у горлі. Його груди здіймалися і спадали, він важко дихав.

— Я буду чекати, — промовив він так тихо, що Келен ледь розчула його слова.

Келен обняла його, і вони заридали. Навколо закрутився хоровод. І більше вона нічого не бачила. Птахолов розбудив її і Річарда, трясучи їх за плечі. Келен здавалося, що вона прокинулася від кошмару, в якому духи розповіли їй про вбивство людей Тіни і про те, ніби, щоб знайти шкатулку, їм доведеться відправитися в землю Агад, до Шоті. При думці про відьму Келен охопило тремтіння. Навколо стояли старійшини. Вони допомогли Річарду і Келен піднятися. У всіх були похмурі обличчя. Сльози знову підступали до горла. Келен стрималася.

Птахолов відчинив двері, через які увірвалося холодне нічне повітря, і вони побачили ясне, усипане зорями небо.

Хмари зникли, але не було і змієподібної хмари. До світанку залишалося менше години. Небо на сході вже потроху світлішало. Мисливець похмуро вручив всім одяг, а Річарду — ще і його меч. Вони мовчки одяглися й вийшли.

Будинок духів був оточений шеренгами мисливців і лучників. Багато хто був забруднений і в крові. Річард ступив вперед, відсторонивши Птахолова.

— Скажіть мені, що сталося, — тихо наказав він.

Людина зі списом вийшла вперед. Келен приготувалася перекладати. Очі мисливця спалахнули гнівом.

— З неба спустився червоний демон, несучи на собі людину. Він шукав тебе! — Мисливець направив вістря списа в груди Річарду. Птахолов незворушно поклав руку на спис і відвів вістря від Шукача. — Коли він знайшов твій одяг, він почав вбивати людей. Дітей! — Мисливець задихався від люті. — Наші стріли були проти нього безсилі. Наші списи були проти нього безсилі. Наші руки були проти нього безсилі. Багатьох вбив чарівний вогонь. Коли він побачив, що ми користуємося вогнем, то розлютився ще більше. Він погасив всі наші багаття. А потім знову видерся на червоного демона і сказав, що, якщо ми ще раз запалимо вогонь, він повернеться і вб'є всіх дітей. За допомогою магії він підняв Сіддіна в повітря і забрав з собою. «Подарунок, — сказав він, — другу». А потім полетів. Де ти був зі своїм мечем?!

Очі Савідліна наповнилися сльозами. Келен притиснула руку до грудей, намагаючись угамувати біль у серці. Вона знала, кому призначався цей подарунок.

Мисливець плюнув Річарду в обличчя. Савідлін рвонувся до нього, але Річард застережливо підняв руку.

— Я чув голоси наших предків, — сказав Савідлін. — І знаю, що він ні в чому не винен!

Келен обняла Савідліна і постаралася заспокоїти його.

— Наберіться терпіння. Ми врятували його один раз, врятуємо знову.

Савідлін хоробро кивнув. Келен розтулила обійми. Річард тихо запитав, що вона сказала Савідліну.

— Я збрехала, — відповіла Келен, — щоб полегшити біль.

Річард розуміюче кивнув і повернувся до людини зі списом.

— Покажи тих, кого він убив, — безпристрасно вимовив він.

— Навіщо? — Запитав мисливець.

— Щоб я ніколи не забув, чому я повинен убити цю людину.

Мисливець люто глянув на старійшин і повів їх до центру села. Келен надала лицю безпристрасний вираз, приховуючи жах від того, що їй належало побачити. Вона вже стільки разів бачила подібне в інших селах, в інших країнах… Як вона і чекала, все виглядало так само. Біля стіни валялися понівечені і закривавлені тіла дітей, обвуглені останки чоловіків, трупи жінок. У одних не було руки, в інших — підборіддя. Серед них була і племінниця Птахолова. На обличчі Річарда не відбивалося ніяких почуттів. Він йшов серед ридаючого натовпу, повз мерців, дивлячись по сторонах. Спокій в серці циклону. «Або, — подумала Келен, — блискавка, готова вдарити в будь-який момент».