— Це була взаємна угода. Будинок Ралів, — він постукав по букві «Р» у себе на грудях, — повинен був стати магією, а народ — сталлю. Ми захищаємо його, а він, у свою чергу, нас. Ми стали пов'язані один з одним.

— Навіщо чарівникові захист сталлю? Чарівник володіє магією.

Докас, рипнувши шкірою, сперся на коліно і нахилився вперед, серйозно дивлячись на Річарда.

— От ви володієте магією. Чи завжди вона вас захищала? Ви не можете весь час не спати, весь час дивитися, хто у вас за спиною, і магія вам не допоможе, якщо нападників багато. Навіть чарівник помре, якщо йому перерізати горло. Ми потрібні вам.

Поміркувавши, Річард не міг не погодитися з тим, що почув.

— І все ж — яке відношення ці узи мають до мене?

— Магія пов'язує народ Д'Хари з Магістром Ралом. Коли Магістр вмирає, цей зв'язок переходить до його спадкоємця — якщо той володіє даром. — Докас знизав плечима. — Узи — це магія. Всі д'харіанці їх відчувають. З самого народження. І завдяки цим зв'язкам ми впізнаємо Магістра. Коли Магістр Рал поруч, ми відчуваємо його присутність. Так ми і вас знайшли. Чим менше відстань, тим сильніше відчуваються узи.

Вхопившись за спинку стільця, Річард різко нахилився вперед.

— Ти хочеш сказати, що всі д'харіанці відчувають мою присутність і знають, де я перебуваю?

— Ні. Це щось більше. — Доказів сунув палець під нагрудник і з насолодою почухався. Він явно не знав, як пояснити краще.

Берліна поставила ногу на лавку і, спершись на коліно, прийшла на допомогу солдату.

— Бачите, перш за все ми повинні відчути нового Магістра Рала. Відчути і визнати його владу. Визнати не шляхом якоїсь церемонії, а в душі.

Ми можемо і не хотіти визнавати цю людину, як було в попередньому випадку, але, якщо він Магістр, тут вже нікуди не дінешся. Це вище нас.

— Іншими словами, це якийсь різновид віри. — Обличчя всіх присутніх просвітліли.

— Так. Саме так це найкраще пояснити, — сказав Іган. — Як тільки ми визнали його владу, до тих пір, поки Магістр Рал живий, ми пов'язані з ним узами.

Коли він помирає, новий Магістр Рал займає його місце, і тоді ми вже пов'язані узами з ним. В усякому разі, саме так має бути. Але цього разу щось пішло не так, і Даркен Рал, або його дух, якимось чином утримав частину себе в цьому світі.

Річард випростався.

— Врата. Скриньки в Саду Життя — врата в нижній світ, і одна була відкритою. Але коли я повернувся два тижні тому, то закрив її, і Даркен Рал відправився в Підземний світ — тепер уже назавжди.

Докас потер долоню об долоню, і м'язи на його руках здулися буграми.

— Коли Даркен Рал помер на початку зими, ви виголосили промову перед Палацом.

Багато д'харіанців, які чули вас, повірили, що ви — новий Магістр Рал.

Але деякі — ні. Дехто, як і раніше був пов'язаний узами з Ралом Даркеном. Мабуть, так сталося тому, що ці врата, про які ви говорите, були відкриті.

Такого раніше ніколи не бувало. У всякому разі, я ніколи ні про що схоже не чув. Повернувшись, ви не тільки знищили за допомогою вашого дару дух Даркена Рала, але і завдали поразки повсталим офіцерам, які не визнали вас. Вигнавши дух Даркена Рала, ви розірвали узи, що зв'язували його з нами, і переконали всіх у Палаці, що ви — Магістр Рал. Тепер всі вони вірні вам. Весь Палац. Вони пов'язані узами тільки з вами.

— Як і повинно бути, — рішуче закінчила Раїна. — тому що ви володієте даром.

Ви чарівник. Ви — магія проти магії, а д'харіанці, ваш народ, — сталь проти сталі.

Річард глянув у її темні очі.

— Про ці кайдани, про цю історію щодо магії проти магії і сталі проти сталі я знаю менше, ніж про те, як бути чарівником, а про чарівництво мені взагалі майже нічого не відомо. Я не знаю, як користуватися магією.

Морд-Сіт деякий час дивилися на нього, а потім розсміялися, наче він вдало пожартував.

— Я не жартую. Я не знаю, як користуватися своїм даром.

Холлі грюкнула його по плечу і вказала на Гратча.

— Ви керуєте тваринами, в точності як Даркен Рал. Ми цього не можемо.

Ви навіть з ним розмовляєте. З Гаром!

— Ти просто не розумієш. Я врятував його, коли він був ще зовсім маленький. Я виростив його, тільки і всього. Ми з ним потоваришували. Це не магія.

Холлі знову ляснула його по плечу.

— Може, для вас це і не магія. Магістр Рал, але ніхто з нас на таке не здатний.

— Але…

— Сьогодні на наших очах ви стали невидимим, — сказала Кара. Вона вже не сміялася. — Ви будете стверджувати, що і це не магія?

— Ну, гадаю, це магія, але не зовсім та, що ви думаєте. Ви просто ніяк не зрозумієте… Кара вигнула брову.

— Магістр Рал, для вас такі штучки звичайна справа, тому що ви володієте даром. А для нас це магія. Невже ви припускаєте, що кожен з нас може зробити те саме, що й ви?

Річард провів долонею по обличчю.

— Ні, ви цього зробити не зможете. І все-таки це не те, що ви думаєте.

Раїна обдарувала його тим поглядом Морд-Сіт, який зобов'язував до покори. У Річарда моментально відібрало мову. Хоча він не був більше бранцем Морд-Сіт і ці жінки тепер були його союзниками, навчання ейджом швидко не забувається.

— Магістр Рал, — вимовила Раїна, і її тихий голос наповнив усе приміщення, — в Народному Палаці ви билися з духом Даркена Рала. Ви, звичайна людина, билися з духом могутнього чарівника, який повернувся зі світу мертвих, щоб знищити всіх. У нього не було тіла, це був привид, існуючий тільки завдяки чарам. З ним ви могли битися лише за допомогою своєї власної магії.

Вона перевела дух і продовжувала:

— Під час битви ви метали блискавки, і ці блискавки, породжені магією, знищили повсталих генералів, які були на стороні Даркена Рала. В той день той, хто ще не був пов'язаний з вами узами, став ними пов'язаний. За все наше життя в палаці не витало стільки магії, як в той день.

Вона нахилилася до Річарда, як і раніше не спускаючи з нього своїх темних очей, і голос її зазвучав голосніше:

— Це була магія, Магістр Рал. Нас всіх мав поглинути світ мертвих, але ви нас врятували. Ви виконали свою частину договору. Ви були магією проти магії. Ви — Магістр Рал. Ми віддамо свої життя за вас.

Річард раптово усвідомив, що лівою рукою судорожно стискає руків'я меча і букви слова «Істина» майже до крові врізаються йому в долоню.

Зусиллям волі він відвів погляд від очей Раїни і оглянув інших.

— Те, що ви говорите, — правда, але все не так просто, як вам здається.

Існує щось більше… Я не хочу, щоб ви вважали, ніби я роблю щось, тому що знаю, як потрібно робити. Просто так виходить, от і все. Дарен Рал все життя вчився магії, він знав про неї чи не все. Ваша ж віра в мене надто сильна.

— Ми розуміємо, — знизала плечима Кара. — Вам потрібно більше дізнатися про магію.

Що ж, вчитися завжди корисно. Ви краще послужите нам, якщо будете знати більше.

— Ні, ви не розумієте…

Кара підбадьорливо поклала руку йому на плече.

— Багато ви знаєте або мало — не має значення. Ніхто не в силах пізнати все. Але для нас це нічого не змінює. Ви — Магістр Рал. Ми з вами пов'язані узами. — Вона стиснула йому плече. — Навіть якщо б хтось із нас захотів змінити це, то не зміг би. Це неможливо.

Річард раптом заспокоївся. Насправді він не хотів їх відмовляти. Їх вірність і допомога могли йому знадобитися.

— Ви допомогли мені раніше і зараз, на вулиці, можливо, врятували мою шкуру, але я не хотів би, щоб ваша віра в мене була більшою, ніж я того заслуговую. Не хотів би вас розчаровувати. Я хочу, щоб ви йшли за мною тому, що ми робимо добру справу, а не тому, що нас пов'язують якісь узи. Зрештою, це ж рабство.

— Магістр Рал! — Раїна вперше втратила незворушність. — Ми були пов'язані узами з Даркеном Ралом, і тоді у нас було не більше вибору, ніж зараз. Він забрав нас до себе, коли ми були ще зовсім юними, навчив нас і використовував, щоб…

Річард встав і приклав палець до її губ.

— Я знаю. Тепер все добре. Тепер ви вільні.