— Тут написано: «Так дізнаються всі присутні і ті, кого немає тут, мою останню волю».

Голос її на мить перервався, а сестри дружно ахнули.

— «Настають часи важких випробувань, і не можна дозволити, щоб Палац погруз в інтригах і боротьбі за моє місце. Я цього не допущу. Використовуючи свій привілей як аббатиси, я встановлюю новий порядок, призначаючи собі наступницю.

Вона стоїть перед вами, з підтверджуючим її повноваження перснем на пальці.

Сестра, яка зачитує моє послання, і є нова аббатиса. Так скоряться їй всі сестри Світу.

Чари, накладені мною на перстень, створені під керівництвом і за допомогою самого Творця. Киньте виклик їм на свій страх і ризик.

До нової аббатиси: ти повинна служити Палацу пророків і захищати його і все, заради чого він існує. Хай буде з тобою Світло.

Написано мною власноруч, перш ніж я перейду з цього життя в ласкаві руки Творця.

Аббатиса Аннеліна Алдуррен».

Прогримів грім. Світлова колона і обрамляюче Верну мерехтіння зникли.

Аббатиса Верна Совентрін опустила руку з пергаментом і втупилася на здивовані обличчя оточуючих її сестер. Почувся шерех одягу: сестри Світла одна за одною опускалися на коліна і схиляли голови перед новою аббатисою.

— Цього не може бути, — прошепотіла Верна. Раптово вона кинулася до дверей, упустивши пергамент. Сестри поспішили підібрати його, щоб самим прочитати останні слова аббатиси Аннеліни Алдуррен.

Чотири старші сестри, піднявшись з колін, заступили шлях Верні.

Прекрасне світле волосся сестри Марени обрамляло попелясто-сіре обличчя. Сині очі сестри Дульче були круглими немов миски, а сестра Філіпа розгубила всю свою незворушність і тепер була сама заклопотаність.

Зморшкуваті щоки сестри Леоми розпливлися в люб'язній усмішці.

— Тобі знадобиться допомога і порада, сес… нова аббатиса. — Усмішка дещо спотворилася, тому що вона судорожно сковтнула. — Ми готові надати будь-яку допомогу. Ми тут, щоб служити…

— Дякую, — слабким голосом відповіла Верна і знову попрямувала до виходу.

Її ноги, здавалося їй, рухаються самі по собі.

Уоррен чекав зовні. Верна закрила за собою двері і здивовано зупинилася перед молодим світловолосим чарівником, який опустився на одне коліно і схилив перед нею голову.

— Аббатиса. — Уоррен, посміхаючись, підняв голову і пояснив:

— Я підслуховував.

— Не смій так мене називати! — Верна чула власний голос ніби здалеку.

— Чому ж? — Його усмішка стала ще ширшою. — Це ж…

Верна відвернулася і подивилася вдалину. Вона вже впоралася з потрясінням, і ясність думки повернулася до неї.

— Пішли, — коротко наказала вона.

— Куди?

Верна провела пальцем по губах і метнула на Уоррена через плече такий погляд, що той негайно замовк. Вона попрямувала вперед, і Уоррен поспішив за нею. Наздогнавши Верну, він пішов поруч, приміряючи свій крок до її. Вона попрямувала до виходу з Палацу пророків. Уоррен пару раз намагався було з нею заговорити, але Верна всякий раз припиняла ці спроби, приклавши палець до губ. Зітхнувши, Уоррен зрештою здався. Сунувши руки в рукава свого балахона, він мовчки попрямував слідом за новою аббатисою.

Послушниці і вихованці, що траплялися їм назустріч, вже чули дзвін, що сповіщав про обрання нової ігумені, і при вигляді кільця на пальці у Верни схилялися в поклоні. Вона ж, дивлячись тільки перед собою, вперто крокувала вперед. Стражники на мосту через Керн теж вклонилися, коли вона проходила.

На іншій стороні моста Верна спустилася до берега і пішла вздовж краю води. Вони минули порожні причали — всі рибалки рибалили вище за течією, — і нарешті Верна зупинилася на пустельному п'ятачку біля скель, що омивалися водою.

— Клянуся, якщо б ця набридлива стара не померла, я повісила би її своїми руками!

— Ти це про кого? — Поцікавився Уоррен.

— Про аббатиси. Якби вона вже не була в руках Творця, я б із задоволенням взяла її в свої руки і показала, де раки зимують!

— Ось це було б видовище, аббатиса, — хихикнув Уоррен.

— Не називай мене так!

— Але ти відтепер являєшся аббатисою, — нахмурився юний чарівник.

Верна схопила його за комір.

— Уоррен, ти зобов'язаний мені допомогти. Ти повинен «витягнути мене з цього», як висловлюється сестра Марена.

— Що?! Але все вийшло чудово! Верна, ти тепер аббатиса!

— Ні. Я не можу нею бути. Уоррен, ти прочитав від початку до кінця всі книги в архівах, вивчав палацові закони. Ти повинен знайти для мене привід відмовитися.

Він неодмінно є, давай же, подумай як слід!

— Відмовитися? Але ж все вже вирішено. І потім, це ж найкраще, що могло трапитися. — Він схилив голову набік. — Навіщо ти мене сюди притягла?

Верна відпустила його.

— Уоррен, подумай сам. Чому загинула аббатиса?

— Її вбила сестра Юлія, одна з сестер Тьми. Вона загинула, тому що боролася з ними.

— Ні, Уоррен, я ж сказала — думай! Вона загинула тому, що в один прекрасний день у себе в кабінеті повідомила мені, що їй відомо про сестер Тьми.

Сестра Юлія була однією з її помічниць і чула, як аббатиса говорила про це. — Вона присунулася ближче. — Кабінет був захищений, я була впевнена в цьому, але не розуміла, що сестри Тьми володіють магією Збитку. Сестра Юлія прекрасно все чула, і ніякий щит їй не був перешкодою. А тут відкрите місце, і ми побачимо, якщо хтось захоче підслухати. Тут ніде сховатися. — Верна кивнула на хвилі. — І вода заглушає наші голоси.

Уоррен із занепокоєнням озирнувся.

— Я зрозумів, що ти маєш на увазі. Але, знаєш, аббатиса, по воді звуки іноді розносяться дуже далеко.

— Я ж сказала, не називай мене так! Вдень всюди шумно, і якщо ми будемо говорити тихо, вода заглушить наші голоси. Обговорювати в Палаці важливі речі занадто великий ризик. Але повернемося до того, про що я говорила. Я хочу, щоб ти знайшов для мене спосіб позбутися посади аббатиси. Уоррен важко зітхнув.

— Перестань говорити дурниці. Ти цілком підготовлена для того, щоб бути аббатисою. Можливо, навіть краще, ніж інші сестри. Адже, крім досвіду, аббатиса повинна володіти і мужністю. — Верна підняла брову, і він відвів погляд. — Я можу прочитати будь-які книги в сховищі. Я ознайомився з доповідями. Він знову подивився на неї. — Заради того, щоб привезти сюди Річарда, дві сестри, що були з тобою, закололи себе, їх Хань перейшов до тебе. Так що ти володієш силою трьох сестер.

— Навряд чи це єдина вимога, Уоррен. Він нахилився до неї.

— Як я вже говорив, я читаю будь-які книги. Я знаю, які пред'являються вимоги. І ти підходиш по всіх вимогах. Причепитися ні до чого. Тебе слід було обрати аббатисою, і дуже добре, що так вийшло.

Верна зітхнула.

— Я бачу, ти втратив розум разом з нашийником! Я кажу про інше — Назви мені хоч одну причину, по якій мені слід було б хотіти стати аббатисою.

— Щоб виловити сестер Тьми, — посміхнувся Уоррен. — У твоїх руках достатньо влади, щоб зробити те, що повинно бути зроблено. — Його блакитні очі горіли. — Як я вже сказав, твоє призначення — найкраще з того, що могло статися.

Верна в розпачі сплеснула руками.

— Навпаки, Уоррен, — найгірше! Влада — це той же нашийник, від якого ти був такий радий позбутися!

— Що ти маєш на увазі? — Нахмурився Уоррен. Сестра Верна відкинула назад своє каштанове волосся.

— Уоррен, аббатиса — полонянка своєї влади. Ти часто бачив аббатису Аннеліну? Ні. А чому? Тому що вона сиділа в своєму кабінеті і управляла Палацом пророків. Їй треба було стежити за тисячею речей, тисячі питань вимагали її уваги, потрібно було тримати в полі зору сотні сестер та вихованців, включаючи ще й Натана. Ти навіть уявити собі не можеш, які неприємності міг доставити цей пророк. Його було необхідно охороняти неусипно.

Верна помовчала і продовжувала:

— Аббатиса не може просто так взяти відвідати нікого з сестер або вихованців, бо всі тут же почнуть в паніці міркувати, що ж вони такого натворили.

Аббатиса не може ні про що вільно поговорити, бо кожен шукає в її словах прихований сенс. І все це лише тому, що вона являє собою абсолютну владу і ніхто ні на мить не може про це забути. Якщо вона все ж виходить зі своїх покоїв, то це завжди супроводжується грандіозними церемоніями, а якщо їй прийде в голову прийти в обідній зал повечеряти, то ні у кого не вистачить сміливості продовжувати розпочату розмову. Всі будуть мовчки сидіти, поглядати на неї і молитися, щоб вона не глянула в їх сторону або, що ще гірше, не запросила б за свій стіл! Уоррен присвиснув.