Кронієн заперечно похитав головою.

Фарі відклав ножа, підступаючи до великої, звичної і приємної розмови, набагато цікавішої за щойно принесений паштет.

— У сорокових роках, — почав він — професор Лівенфорд працював у Флагстаффській обсерваторії у групі Ерла Слайфера[22]. Разом вони склали найкращу за весь час наземних спостережень карту марсіанських каналів. Тепер, безперечно, цей проект виглядає дещо кумедно, але на той час він став сенсацією. Так ось коли я придбав замок в останнього з роду Уїнхольмів і почав перебудову, Лівенфорд підказав мені блискучу ідею. Він запропонував створити підзамковий лабіринт, який би відтворював у плані марсіанську карту Слайфера.

Кронієн на мить уявив зруйнування старого Кастлю (екзистенційні привиди блискучих червоних екскаваторів понад трапеціями) й у каталозі своєї пам'яті закріпив образ професора Лівенфорда десь поміж пінопластом та сонячною панорамою Беверлі-Хіллз.

— …І був збудований, — продовжував Фарі, — підземний лабіринт у триста ярдів уздовж і півтори сотні завширшки. Всі деталі та відповідності марсіанської схеми були враховані. У Підземеллі є сто двадцять приміщень — це умовні «моря» та «озера» Слайферової карти; їх з'єднують шістдесят п'ять хідників — «каналів»; усюди мармурова підлога, стіни обличковані чорними кахлями, великі зали — «моря» — пристосовані до мешкання; взимку працює система калориферів.

— Грандіозно, — озвався Кронієн, адресуючи свій захват Підземеллю і паштету одночасно. Уїнхольмський кухар заслуговував на найвищу похвалу.

— Але це ще не все, — господар відкинувся на шкіряне бильце. — Лівенфорд допоміг мені придбати оригінали і копії старовинних астрономічних приладів та астрологічних механізмів; ми розташували їх у Підземеллі. Тепер це справжній музей.

— Якщо екзорсизм завершиться вдало, я обов'язково подивлюся на ці раритети, — запевнив гість.

Фарі чомусь посміхнувся. Потім спитав:

— Ви справді бачили, як диявол виходить з людини?

— Я бачив дивовижні явища, що супроводжують це страхіття.

— Так, — похитав головою сер Брендон, — я пам'ятаю якийсь фільм: розбиті вікна, перекинуті меблі, вереск і вітер…

— Не тільки.

— Я дозволю собі запитати (не вважайте це недовірою до ваших здібностей): скільки на вашому рахунку ВДАЛИХ екзорсизмів?

— Я не спортсмен, але слуга Божий.

— Преподобний Броуді назвав число дев'ять.

— Можливо.

— Так, так, — Фарі на мить заплющив очі.

«Зараз знову хитне головою», — передбачив Кронієн. Передбачання не виправдалось. Фарі сказав:

— Я погоджуюся з Ясперсом стосовно того, що демонологія є однією з численних модифікацій безвір'я, але попри всі мої євангелістичні переконання…

Кронієн вперше дозволив собі перервати його:

— На практиці, сер Брендоне, все значно складніше. Значно складніше, аніж у схемах. Якщо ви не проти, я хотів би побачити ту людину, яка потребує екзорсизму.

— Екзорсизму потребує не людина, — урочисто промовив Фарі. — Екзорсизму потребують Машини Проклять, установлені в Уїнхольмському Підземеллі.

Арагонський шляхтич і розкаяний єретик Себастіан де Ороа міг вважати день 29 січня 1522 року найнещасливішим у своєму житті, бо саме в цей день, після двох ганебних годин, проведених з повією, він остаточно переконався, що неспроможний задовольнити жінку, і ще тому, що саме в цей день альгвасил Сарагоського трибуналу від імені Великого Судді Арагону відмовив йому в поверненні родових прав на маєтності його батька Гонзаго Альфонсо, і ще тому, що саме в цей день стало відомо: Римська курія обрала Папою співрегента Сполученого Королівства Кастилії та Арагону кардинала Адріана Утрехтського, особистого ворога Себастіана, який, перебуваючи на посаді Великого інквізитора, звелів піддати його ганебним ритуалам каяття і позбавити родових прав (а був цей новообраний Папа виплодком свинопаса Флоренса, сином чабана, онуком чабана, правнуком смердючого чабана), і ще тому, що в той день у Сарагосі йшов дощ, сірий та скорботний, як ранковий похід ченців до каплиці Санта-Марія-де-Анхіро. І ще тому, що у сусідньому дворі увесь цей день ГАВКАВ ПЕС;

і, повстаючи проти невблаганного та невідступного Промислу Божого, розкаяний єретик прийшов увечері того проклятого дня до Каетано Вераса, якого премудрий Гонзаго Альфонсо урятував від святої інквізиції 1492 року, і, знаючи велику заглибленість Вераса у таємниці Кабали та вчення Тулузького єресіарха Роже Тера, замовив йому спорудження Машини Удосконалених Проклять, яка б удень і вночі переслідувала магічною формулою зла Адріана Шостого, новообраного Папу Римського;

і Каетано Верас зробив таку Машину, бо знав спосіб приборкання диких НЕПРИСВОЄНИХ проклять, котрі розмивають срібну оболонку поміж душею та сомою людської МОНАДИ і віддають її екзистенцію на поталу БУТТЮ, ЩО ПЛИВЕ і щезає у потоці;

він встановив у центрі Машини порожнечу й оточив її діамантовим кільцем без назви, про існування якого забув, і оточив порожнечу і забуте навколо неї п'ятьма обертовими колами:

перше з них, найменше і кришталеве, несло на собі тільки три Праматірні літери Кабали — алеф, мем, шем;

друге (золоте) — сім подвійних літер;

третє (срібне) — дванадцять простих літер, і називалося воно ХМАРАМИ АЦИЛУТУ, згідно з видіннями учнів бен-Йохая[23];

четверте (залізне) було обтяжене ускладненими формулами двадцяти двох приборканих проклять;

і, нарешті, п'яте (зроблене з дерева) змережувалося знаками вісімдесяти восьми латинських імен, і одно серед них було — Hadrianus…

Servus servorum Die[24] Адріан Шостий міг вважати 1 вересня 1522 року найнещасливішим днем у своєму житті, тому що саме в цей день (другий після офіційної коронації в тимчасовій каплиці недобудованого собору Св. Петра) йому, нарешті, повідомили причину дивної хвороби, що вражала болем, кондиломами та змертвінням його тіло, — він дізнався про Машину Проклять, ще тому, що імператор у котрий вже раз не виправдав його сподівань, звільнивши із в'язниці шістьох небезпечних єретиків на чолі з маніхеєм Альбаресом, а ще тому, що Лютер знову уникнув отрути; а зранку НЕСТЕРПНО ГАВКАЛИ римські пси.

Через два тижні люди кондотьєра Джакомо делла Монтре привезли в Латеранський палац чорного від каять Вераса і примусили кабаліста збудувати точну копію Сарагоської Машини (оригінал вони так і не знайшли); і найчорніше з двадцяти двох проклять залізного кола Верас установив напроти імені Oroa на колі дерев'яному, і коли він зробив це, делла Монтре задушив його ланцюгом, зробленим з того ж металу, що і Четверте Коло Машини Проклять.

— … Історія Машин надзвичайно цікава, — визнав Кронієн, чекаючи, поки Фарі відімкне двері Уїнхольмського Підземелля. — Я вдячний вам за розповідь, сер Брендон. Невже увесь антикваріат лабіринту так якісно забезпечений легендами?

— На жаль — ні, — Фарі увімкнув світильники; жовтувате сяйво наповнило простору печеру. — Це зала Ацідалійського Моря. Машини знаходяться в залі Моря Сирен. Ми можемо пройти туди через канали Нілокерас та Аракс.

Обличковані чорними кахлями коридори-канали освітлювалися люмінофорами, світло яких — біле та бузкове — руйнувало всі тіні підземних таємниць. Кронієна воно дратувало, і він відомстив Підземеллю образом «марсіанського моргу».

Нілокерас та Аракс з'єднувала невелика кругла кімната. «Озеро Фенікса», — пояснив Фарі. На підвищенні у центрі «озера» екзорсист побачив стародавній астрономічний прилад. «Астролябія самого Нострадамуса», — знову пояснив господар Кастлю.

Просуваючись Араксом, Кронієн почав подумки проговорювати молитви і знакові формули на ушкодження бісів. Це відчужило розум від спотвореного люмінофорами простору — екзорсиста опанував уважний і відкритий до речей сущий спокій. В обладунку благодатних словосполучень він увійшов до Моря Сирен.