Цікаво, відчужено подумала вона, чому Джеган зміг зараз проникнути в її розум? Іноді йому цього не вдавалося. З іншими сестрами так не буває — до їхнього розуму він завжди має доступ.

Коли в очах прояснилося, вона побачила, що люди здивовано витріщаються на неї. Вони не розуміли, чому пані Смерть раптом замовкла. Чоловіки нишком оглядали її фігуру. Вони звикли до жінок в безформних заношених сукнях, чиє тіло знівечене важкою роботою і постійними вагітностями. І ніколи ще вони не бачили жінки, подібної Ніккі, — стрункої, високої, що дивилася прямо в очі, одягненої в красиве чорне плаття, обтягуюче, немов рукавичка, її струнку фігуру, її тіло, що не знало ні тяжкої праці, ні пологів. Чорна тканина різко контрастувала з білизною шкіри, обшитий мереживом корсет підтримував груди.

Ніккі не реагувала на такі погляди.

Вона знову пішла вздовж шеренг, наплювавши на наказ Джегана. Вона взагалі рідко підпорядковувалася наказам. І майже завжди залишалася байдужою до покарань. — Ніккі, прости. Ти ж знаєш, що я не хотів тебе образити.

Ніккі не звернула уваги на його репліку, уважно вивчаючи очі городян, які дивилися на неї. Дивилися далеко не всі. Їй подобалося дивитися в очі тих, у кого вистачало сміливості поглянути на неї. Втім, більшість перебували в жаху.

Незабаром вони отримають підтвердження своїм страхам.

«Ніккі, ти повинна робити те, що я велю, інакше ти змусиш мене створити з тобою щось жахливе. Нікому з нас це не потрібно. В один прекрасний день я зірвуся і сотворю з тобою таке, від чого ти не зможеш оговтатися».

«Якщо хочеш, то роби», — подумки відповіла вона.

Це не прозвучало викликом. Їй просто було все одно.

«Ти знаєш, я не хочу цього, Ніккі».

Без болю його голос значив для неї не більше, ніж надоїдливе дзижчання мухи. Вона знову подумки відмахнулася від Джегана і звернулася до натовпу.

— Чи маєте ви хоч якесь уявлення про те, яких зусиль вимагає боротьба за ваше майбутнє? Або сподіваєтеся скористатися плодами, не беручи в ній участі? Багато хоробрих воїнів віддали життя в боротьбі з гнобителями, борючись за наше світле майбутнє. Ми б'ємося за те, щоб усі люди в рівній мірі скористалися плодами майбутнього процвітання. І ви повинні нам допомогти в боротьбі за ваше благополуччя. У точності, як допомога нужденним — моральний обов'язок кожної людини, в цьому теж наш моральний обов'язок.

Коммандер Кардіф — втілене незадоволення — заступив їй дорогу. Сонячні промені, падаючи на зморшкувате обличчя, різко окреслювали його риси. Незадоволення коммандера анітрохи не обходило Ніккі. Кардіф вічно всім незадоволений. Ну, поправила вона себе, або майже всім.

— Доброчесність досягається лише послухом і жертовністю. Твій обов'язок перед Орденом — вбити в них покірність! Ми тут не для того, щоб давати уроки громадянознавства!

Коммандер Кардіф був упевнений у своїй перевазі перед Ніккі. Він теж робив їй боляче. Вона винесла все, що творив з нею Кардіф, з тією ж відчуженістю, з якою витримувала Джегана.

Тільки від сильного болю в ній прокидалися якісь почуття. Навіть біль була краще, ніж ніщо.

Швидше за все Кадар Кардіф не знав ні про те покарання, якому тільки що її піддав Джеган, ні про його накази. Імператор ніколи не користувався розумом коммандера Кардіфа. Для Джегана було принизливо брати під свій контроль людей, позбавлених магічного дару. Звичайно, він міг це робити — але навіщо? Для цього в його розпорядженні були чарівники і чаклунки, чий магічний дар він використовував для того, щоб повністю підпорядкувати собі їх розум.

Кадар Кардіф грізно втупився зверху вниз на Ніккі, яка байдуже дивилася йому в очі. Кардіф був високий, щільний, шкіряна портупея навхрест перетинала могутній торс. Він носив шкіряні обладунки, кольчугу і цілий збройний арсенал. Ніккі доводилося бачити, як цей бик своїми здоровенними ручищами ламав людям шию. Його тіло покривали шрами — мовчазні свідки бойової відваги. Ніккі бачила всі його шрами.

Мало хто з офіцерів займав більш високий пост, ніж Кадар Кардіф, і мало хто користувався більшою довірою. Він знаходився в Ордені з юності, поступово піднімаючись службовими сходами. Він завжди був поруч з Джеганом. Разом вони розширювали володіння Імперського Ордена за межі своєї рідної країни, Алтур-Ранга, поступово підпорядковуючи собі весь Старий світ. Кадар Кардіф був героєм кампанії в Малій Ущелині, де він мало не наодинці повернув хід бою, прорвавшись крізь ряди супротивника і власноруч зарубавши трьох великих володарів, котрі об'єднали свої армії, щоб розтрощити Імперський Орден, поки той не опанував розумами мільйонів.

Старий світ був пороховою бочкою, яка чекала однієї лише іскри — і ідеї Ордена опинилися якраз тією самою іскрою. Якщо вищі жреці були душею Ордена, то Джеган — його мускулами. Мало хто розумів геніальність Джегана. У ньому бачили лише соноходця або жорстокого воїна і помилялися.

Джегану потрібні були десятиліття, щоб підпорядкувати собі весь Старийй світ і направити Орден на шлях слави. Всі ці роки, постійно ведучи бойові дії, Джеган безперервно будував мережу доріг, що дозволяла блискавично переміщати на величезні відстані армію і забезпечення. Чим більше країн він підкорював, чим більше народу захоплював, тим більше робочих направляв на будівництво нових доріг для захоплення нових територій. Так він отримав можливість підтримувати зв'язок і реагувати на ситуацію швидше, ніж можна собі уявити. Ізольовані раніше країни раптом виявилися зв'язаними з рештою Старого світу. Джеган об'єднав їх цілою мережею доріг. І вздовж цих доріг жителі Старого світу ставали, щоб піти за ним, поки він прокладав шлях Ордену.

Кадар Кардіф приймав у всьому безпосередню участь. Не одного разу він був поранений, рятуючи життя Джегана.

Джеган, в свою чергу, якось раз прийняв на себе арбалетний болт, призначений Кардіфу. Якби Джегану потрібен був друг, то, мабуть, ним став би Кадар Кардіф.

Ніккі вперше побачила Кардіфа, коли той приїхав помолитися у Палац Пророків у Танімурі. Старий король Грегорі, що правив тоді країною, безслідно зник. Кадар Кардіф був людиною щиро віруючою. Перед битвою він просив Творця про смерть ворога, а опісля молився за душі убієнних. Говорили, що в той день він молився за душу короля Грегорі. Несподівано новим правителем Танімури став Імперський Орден. Кілька тижнів люди святкували цю подію на вулицях.

За три тисячі років сестри з Палацу Пророків не раз бачили, як приходять і відходять уряди. Втім, сестри на чолі з аббатисою вважали питання про владу дріб'язковим, не вартим уваги. Вони вірили в своє покликання і вважали, що будуть займатися своїми справами в Палаці Пророків ще довго після того, як зникнуть спогади про Імперський Орден. Заколоти і перевороти — справа звичайна. Однак на цей раз вийшло інакше.

Тоді Кадар Кардіф був на добрих двадцять років молодший — красень-завойовник, що гордо в'їжджає в місто. Ця людина зачарувала тоді багатьох сестер. Тільки не Ніккі. Зате Ніккі зачарувала його.

Зазвичай, імператор Джеган не посилав таких цінних людей, як Кадар Кардіф, втихомирювати підкорені землі. Він поклав на Кардіфа куди більш важливе завдання: охороняти його найціннішу власність — Ніккі.

Ніккі відвела погляд від Кардіфа і знову спрямувала увагу на натовп.

Вона зупинила погляд на тому чоловікові, що розмовляв з нею.

— Ми не можемо дозволити кому б то не було ухилятися від виконання обов'язків перед іншими або від участі в наших нових починаннях.

— Будь ласка, пані… У нас нічого…

— Не рахуватися з нашою справою — зрада. Чоловік вважав за краще не сперечатися.

— Схоже, ви не усвідомлюєте, що ось ці люди позаду мене хочуть, щоб ви усвідомили, наскільки Імперський Орден міцний у своїй вірності справі — якщо ви не розумієте, в чому ваш обов'язок. Так, ви чули різні історії, але ці люди хочуть, щоб ви на власному досвіді дізналися про сувору реальність. Ваші уявлення нічого не значать. Дійсність — вона страшніша.

Ніккі втупилася на чоловіка, чекаючи відповіді. Той облизав потріскані губи.