На жаль, проект ССЗ мав серйозні вади. Як і багато недавніх проектів НАСА, його від самого початку обтяжували великі бюджетні перевитрати. А на горіхи за все це діставалося Заку Герні. Скориставшись підтримкою екологічного лобі, він проштовхнув через конгрес проект ССЗ вартістю 1,4 мільярда доларів. Але замість принести очікувані результати і зробити внесок у загальносвітову науку про Землю, ССЗ швидко перетворилася на низку вкрай дорогих і невдалих запусків, збоїв у роботі комп’ютерів та похмурих прес-конференцій, що їх давали представники НАСА. Останнім часом єдиним усміхненим обличчям було обличчя сенатора Секстона, котрий вчасно нагадував виборцям, скільки їхніх грошей уже витратив президент на ССЗ і якими жалюгідними виявилися результати.

Президент кинув кубик цукру собі в чашку.

— Хоч яким би дивним це не здавалося, те відкриття НАСА, про яке я щойно сказав, було зроблено саме «Системою спостереження за Землею».

Рейчел зовсім розгубилася. Якби ССЗ дійсно досягла такого успіху, то НАСА неодмінно б заявила про це, хіба ж ні? Її батько шпетив ССЗ у мас-медіа, тож космічна агенція з радістю ухопилася б за будь-яку добру новину.

— Я нічого не чула про це відкриття, — сказала Рейчел.

— Я знаю, що не чули. НАСА має звичку дещо притримувати оприлюднення гарних новин.

У душу Рейчел закрався сумнів.

— Наскільки я можу судити з власного досвіду, сер, відсутність новин — це зазвичай погана новина. — Стриманість не була сильною стороною відділу НАСА зі зв’язків з громадськістю. В управлінні військово-космічної розвідки ходив жарт, що достатньо комусь із науковців НАСА перднути, як космічна агенція відразу ж влаштує з цього приводу прес-конференцію.

Президент насупився.

— Ну аякже. Я забув, що розмовляю з одним із вірних учнів Пікерінга, для якого секретність понад усе. Він і досі бідкається через те, що НАСА не може тримати язика за зубами?

— Секретність і безпека — це наша робота, сер. Пікерінг ставиться до неї вкрай серйозно.

— Ще б пак! Просто мені невтямки — чому ці два відомства, що мають так багато спільного, завжди знаходять причину погризтися між собою?

Іще на початку своєї кар’єри Рейчел засвоїла, що, хоча військово-космічна розвідка та НАСА мали стосунок до космосу, їхня філософія була діаметрально протилежною. Перша була оборонним управлінням і тому засекречувала всю свою діяльність, що стосувалася космосу. В той же час НАСА як науково-дослідна організація широко й радо оприлюднювала всі свої досягнення — і часто, як зауважував Вільям Пікерінг, на шкоду національній безпеці. Декотрі з найпередовіших технологій НАСА — наприклад, оптика високої роздільності для супутникових телескопів, систем зв’язку далекої дії та пристроїв для отримання радіозображень — мали негарну звичку опинятися в розвідувальному арсеналі вороже налаштованих країн і використовувалися ними для того, щоб шпигувати за їх винахідниками. Біл Пікерінг часто невдоволено бурчав, що науковці НАСА — великі розумники... і навіть іще більші базікала.

Однак дражливішою проблемою у стосунках цих двох організацій було те, що саме НАСА відповідала за запуски супутників управління розвідки і тому нещодавні невдачі з цими запусками безпосередньо били по розвідувальному відомству. Найгучніший провал стався 12 серпня 1998 року, коли ракета «Титан-4», що належала НАСА та ВПС, вибухнула за сорок секунд після старту, що призвело до знищення вантажу, який вона несла, — супутника Національного управління військово-космічної розвідки під кодовою назвою «Вортекс-2» вартістю 1,2 мільярда доларів. Пікерінг особливо часто згадував про цю катастрофу.

— Тоді чому ж НАСА не оприлюднила своє недавнє відкриття? — з тиском спитала Рейчел. — Чому б не скористатися цією новиною для покращення власної репутації?

— У НАСА мовчать, тому що я наказав їм мовчати, — несподівано заявив президент.

Рейчел здалося, що вона не розчула главу держави. Якщо це дійсно так, то президент своїм наказом учинив політичне харакірі з незрозумілою для неї метою.

— Це відкриття, — продовжив президент, — скажімо так, вражає своїми потенційними наслідками — не більше й не менше.

Рейчел відчула на спині бентежний холодок. У світі розвідників вираз «вражаючі потенційні наслідки» рідко означав добру новину. Вона мимохіть подумала, що мовчанку НАСА, напевне, спричинило те, що супутники ССЗ зафіксували якусь неминучу природну катастрофу.

— І в результаті цього відкриття виникли проблеми?

— Жодної проблеми не виникло. Те, що відкрила ССЗ, є просто чудесним.

Рейчел замовкла.

— А якщо я заявлю, що НАСА щойно зробила відкриття надзвичайної наукової значущості... відкриття, котре виправдало кожен долар, який американці витратили на дослідження космосу, то що ви на це скажете?

Рейчел не знала, що й думати.

Президент підвівся.

— Може, підемо прогуляємося?

11

Рейчел ступила слідком за президентом на блискучий трап літака ВПС-1. Ідучи східцями, вона відчула, як березневе повітря прочищає їй мозок. Та від ясності думок недавня заява президента почала здаватися ще нереальнішою.

НАСА щойно зробила відкриття надзвичайної наукової значущості, котре виправдає кожен долар, який американці витратили на дослідження космосу?

Уява Рейчел мала свої межі. Тому вона пов’язала вагоме відкриття зі священною коровою НАСА — контактом із позаземною цивілізацією. На жаль, Рейчел надто добре знала цю корову, щоб не мати жодного сумніву в її абсолютній нежиттєздатності.

Як аналітик розвідувальних даних, Рейчел постійно отримувала запитання від друзів, яким кортіло дізнатися, чи не приховує уряд інформацію про контакти з чужинцями. Вона не переставала жахатися теоріям, на які купувалися її начебто освічені приятелі: розбиті під час посадки літаючі тарілки, сховані в секретних урядових ангарах, заморожені трупи прибульців з космосу і навіть викрадення безневинних громадян чужинцями для здійснення над ними хірургічних експериментів.

Звісно, це нісенітниці. Не було ані чужинців, ані їхніх літаючих тарілок, схованих у бункерах.

Кожен член розвідувальної спільноти добре знав, що переважна більшість випадків візуального контакту з чужинцями та «викрадень» — це продукт бурхливої уяви або ж витівки спритних шахраїв, охочих заробити гроші на сенсації. А сфотографовані НЛО мали дивну звичку з’являтися поблизу тих американських військових баз, де перевірялися новітні секретні літаки. Коли фірма «Локхід» почала випробні польоти свого революційно нового літака, реактивного бомбардувальника-невидимки, кількість зафіксованих появ НЛО біля бази ВПС Едвардз зросла у п’ятнадцять разів.

— Бачу на вашому обличчі скептичний вираз, — сказав президент, скоса зиркнувши на неї.

Його інтонація спантеличила Рейчел. Вона уважно поглянула на Захарія Герні, не знаючи, як відповісти.

— Ну... — вагаючись, почала вона. — Сподіваюся, ми не будемо серйозно говорити про чужинські космічні кораблі та маленьких зелених чоловічків?

На обличчі президента з’явився вираз легкого здивування.

— Рейчел, я майже не сумніваюся, що вам це відкриття видасться цікавішим, аніж наукова фантастика.

Рейчел відчула полегшення, збагнувши, що НАСА не в настільки відчайдушному становищі, що намагається здивувати президента черговою історією про прибульців. Та все одно його зауваження лише поглибило відчуття таємничості.

— Знаєте, — зауважила вона, — хоч би що там НАСА не знайшла, ця знахідка трапилася в надзвичайно слушний момент.

Герні зупинився на трапі.

— Слушний? Це як?

Як? Рейчел теж зупинилася і здивовано уп’ялася поглядом у главу держави.

— Пане президент, нині НАСА веде боротьбу не на життя, а на смерть, щоби виправдати своє існування, а вас піддають безперервним нападкам за те, що ви продовжуєте її фінансувати. Великий прорив чи відкриття стали б зараз панацеєю як для космічного відомства, так і для вашої виборчої кампанії. Звісно, вашим критикам може здатися, що момент оголошення про відкриття вибрано підозріло вчасно.