Проте підступний Лаомедонт і цього разу не схотів дотримати власне слово. Розлютувався Геракл, зібрав своїх друзів — героїв і оточив Трою. Кілька днів змагалося місто з грецькими воїнами, проте змушене було здатися. Геракл убив брехливого Лаомедонта й усіх його синів, дарував життя тільки Пріаму: це Гесіона врятувала меншого брата, пообіцявши Гераклу віддатися за його друга Теламона. Отоді — то Теламон і забрав Гесіону до Греції. А в Трої царем зробився єдиний вцілілий син Лаомедонта — Пріам.

Пріам щасливо царював у місті Троя, проте невдовзі відбулися події, які поставили під загрозу майбутнє величного Іліона.

Нереїда Тетида, дочка морського бога Нерея, була наймилішою з усіх морських богинь. Старша дочка Нерея керувала хором нереїд і часто допомагала богам. Вона була такою гарною, що Зевс і Посейдон боролися за її руку, але одного разу оракул оголосив, що син Тетиди перевищить на силі власного батька. Тоді Зевс вирішив силоміць віддати Тетиду за тессалійського героя Пелея.

Тетида неймовірно образилася: як могли боги віддати її за простого смертного, хоч і героя? Щоб уникнути шлюбу, Тетида обернулася на вогонь, і Пелей не впізнав красуні й перелякався. Проте мудрий кентавр Хірон порадив Пелею не зважати на хитрощі Тетиди, а одружитися з нею, якої б подоби вона не набрала.

Озброївшись міцними путами, Пелей вирушив у грот, де любила спочивати Тетида. Зазирнувши туди, Пелей побачив, що красуня Тетида солодко спить. Він підкрався до дівчини й обхопив її дужими руками, намагаючись накинути пута. Тетида прокинулась і почала видиратися. Вона обернулася на лева, але герой мужньо тримав її. Тоді Тетида перекинулася на змію, але й цим не злякала Пелея. Далі вона хотіла перетворитися на воду, проте наречений устиг накинути на неї пута.

Відчувши на собі пута, Тетида змушена була скоритися. Звідтоді вона втратила здатність перекидатися на різних звірів і згодилася стати до вінця з Пелеєм.

Призначили день весілля і запросили на нього всіх олімпійських богів. Тільки богиню розбрату Ериду не позвали на весілля, і вона зачаїла образу на молодят.

Прийшов день весілля. Повсюди звучали Гіменеєві шлюбні гімни, їм підігравали чарівні ліри та флейти. Першим на весілля завітав мудрий кентавр Хірон і подарував Пелеєві міцний спис із ясеня, що зріс на Пеліонській горі. Кульгавий бог — коваль Гефест викував для тессалійського героя гострий меч. Володар морів Посейдон подарував молодому двох баских коней, що могли мчати швидше за вітер.

І Тетида отримала від олімпійських богів коштовні подарунки. Гера подарувала їй вишукане весільне вбрання, богиня Атена — солодкозвучну флейту, а богиня кохання Афродита — чудову квітку. Старі мойри теж завітали на весілля, сіли зі своїм веретеном оддалік, почали прясти й наспівувати: «Пелею, ти — герой і гордість Тессалії. Але твій син на ймення Ахілл перевершить свого батька. У двобої ніхто не зможе подолати Ахілла — ні простий смертний, ні славний герой. Свідками Ахіллової хоробрості стануть високі стіни Трої».

Тільки від богині розбрату Ериди ніхто не чекав дарунку, проте вона навмисне з’явилася на весіллі, щоб помститися за неповагу. У розпал бучного бенкету Ерида прокралася на весілля і кинула серед гостей золоте яблуко, яке зірвала в саду Гесперид. Зевс підняв золоте яблуко і прочитав на ньому: «Найчарівнішій». І одразу троє богинь — могутня Гера, войовнича Атена та красуня Афродита — почали сперечатися, кому з них має належати золоте яблуко. Кожна з богинь пихато доводила, що саме для неї принесли яблуко, і навіть цар над богами Зевс не міг своєю владою примирити роздратованих жінок.

Коли Зевс збагнув, що не в його силі помирити богинь, то послав вісника богів Гермеса по допомогу до чередника Париса. Юний троянець Парис був сином царя Пріама й Гекаби. Незадовго до народження сина Гекабі наснилося, що вона народила вогонь, який спопелить Трою. Оракул витлумачив цей сон так: Гекаба народить дитину, яка стане причиною загибелі рідного міста.

Щойно хлопчик народився, батьки звеліли віднести немовля на гору Іду і кинути нам на поталу хижакам. Проте маленького Париса охороняли боги — він не загинув, а прибився до ведмедиці, яка вигодувала його своїм молоком. Коли хлопець підріс, чередник Агелай знайшов його і забрав до себе і виховав разом із власними дітьми. Серед однолітків юний Парис дуже вирізнявся красою та силою. Коли одного разу на череду, яку пас Агелай, напали розбійники, то Парис самотужки впорався з ними.

Отож не дивно, що Зевс послав саме по Париса: був він царського роду, хоч і виріс у родині чередника. У супроводі Гермеса Парис з’явився на Олімпі, щоб розсудити богинь, які й досі сварилися. Щойно могутні богині побачили юнака, як почали схиляти його кожна на свій бік. Гера пропонувала йому владу й багатство, якщо він визнає її найчарівнішою. Афіна зваблювала його мудрістю і воєнною славою. А богиня кохання Афродита пообіцяла юнакові найгарнішу жінку на землі, якщо Парис присудить перемогу їй. «У спартанського царя Менелая є прекрасна дружина — Гелена, — мовила Афродита. — Вона буде твоєю».

Спокусився Парис Афродитовою пропозицію — та й який юнак не спокусився б? Він оддав золоте яблуко з написом «Найчарівнішій» богині кохання Афродиті. Гера й Атена страшенно обурились і відвернулися від Париса.

Незабаром після шлюбу Пелея і Тетиди у них знайшовся синок Ахілл. Морська богиня Тетида хотіла зробити сина невразливим до людської зброї й одного разу занурила немовля у воду річки Стикс, що заступала шлях до царства мертвих. Тільки п'ятка хлопчика лишалася над водою, бо мати тримала його саме за неї, тож п’ятка залишилася вразливою.

Проте морська богиня не змогла довго витримати серед смертних, хоч і мешкала в палаці, тому втекла від царя Пелея, покинувши дитину напризволяще. Цар віддав сина на виховання кентавру Хірону, який годував малюка нутрощами левів і вепрів та навчав медицини й мистецтв. Тессалійський старий на ім’я Фенікс учив Ахілла красномовства та військової справи. У шість рочків малий Ахілл міг голими руками забити лева а чи вепра і наздогнати прудконогого оленя.

Коли малий підріс, віщун Калхант передрік, що греки здобудуть Трою тільки за допомоги Ахілла, проте сам він загине у битві. Тетида злякалася за сина — понад усе вона хотіла врятувати його від смерті, тож забрала від батька й заховала на острові Скірос, де він, перевдягнений у жіноче плаття, зростав разом із дочками царя Лікомеда. Та одного разу боги дали Ахіллові вибір: прожити життя довге, але бездіяльне — або мати життя коротке, проте вкрити себе славою, і майбутній герой обрав останнє. Це вирішило його подальшу долю.

А тим часом троянський цар Пріам і його дружина Гекаба вже котрий рік поспіль зустрічали день народження сина Париса в жалобі. Щоб трошки розважити дружину, Пріам вирішив влаштувати грища. Він покликав чередника Агелая і звелів йому привести гарного бика — той буде нагородою переможцеві змагань. Агелай вибрав із череди найкращого бика, але то виявився улюблений Парисів бугай. Так не хотілося юнакові розлучатися з другом, що він попросив Агелая: «Нехай я сам доправлю бика в царський палац».

У Трої Парис спершу здалеку спостерігав за змаганнями, та згодом його серце розпалилося від азарту і він сам став до бою. Парис переміг навіть свого старшого брата Гектора, який славився у Трої неабиякою силою. Спершу ніхто не звернув уваги на Париса, та коли дійшла черга до нагородження, люди збагнули, що переможцем став не царський син, а звичайний чередник. Від обурення середній брат Деїфоб кинувся на Париса з мечем, і даремно Гектор намагався перейняти брата і врятувати беззбройного переможця змагань.

Тоді старий чередник Агелай впав цареві Пріаму до ніг і зойкнув: «Царю! Врятуй рідного сина!» Він розгорнув старі пелюшки, в яких знайшовся Парис, і показав їх царю. Пріам і Гекаба неймовірно зраділи чудесному поверненню сина. Тільки віщунка Кассандра, яка отримала свій дар бачити майбутнє від сонцеликого Аполлона, засмутилася. «Загасіть цей смолоскип! Мерщій, мерщій загасіть! Хіба ви не бачите, як від нього займаються стіни Трої?» Проте саме Аполлон, якому Кассандра колись відмовила у коханні, зробив так, що ніхто не вірив її пророцтвам. От і зараз зраділі Пріам і Гекаба не зважили на слова провидиці, а радо вітали майбутнього винуватця падіння Трої у своїм палаці.