Після зборів засмучений Телемак вирішив спорядити корабель, щоб поплисти до — міста Пілос до царя Нестора — просити його поради. Незабаром корабель був готовий; знайшлося і двадцять справних гребців. Поки залицяльники Пенелопи бенкетували в палаці Одиссея, богиня Атена наслала на них міцний сон, щоб Телемак міг спокійно вирушити в дорогу.

Наступного дня, щойно колісниця Геліоса — Сонця виїхала на небо, корабель Телемака причалив у місті Пілосі на півдні Пелопонесу. Цар Нестор привітно зустрів чужинців і запросив узяти участь у бенкеті, який саме влаштовував на честь володаря морів Посейдона.

Після бенкету цар Нестор почав розпитувати Телемака, хто він і за чим приїхав у Пілос. «Я син Одиссея, Телемак, і хотів би довідатися про долю батька». Нестор зрадів, побачивши сина свого товариша Одиссея. Він розповів про пригоди, яких вони зазнали разом, проте нічого не міг сказати про подальшу долю царя Ітаки. Старий Нестор тільки порадив Телемакові, перш ніж він повернеться додому, завітати до царя Менелая і розпитати ще його.

Телемак хотів переночувати на своєму кораблі, проте Нестор не відпустив його, а натомість запросив переночувати у себе в палаці. А наступного ранку цар Нестор звелів запрягти коней у колісницю, щоб доправити Телемака до царя Менелая. Супроводжував Телемака в дорозі менший син царя Нестора.

Прибули мандрівники до Спарти, коли Менелай одночасно справляв два весілля: дочки й сина. Просто посеред бенкету з’явився в Менелая Телемак. Цар Менелай негайно запросив гостей на бенкет — він славився своєю гостинністю. Телемак був вражений пишнотою палацу Менелая й потихеньку шепнув Несторовому синові,

що, мабуть, тільки палац самого Зевса — громовержця може бути багатшим. Але Менелай вчув його слова й усміхнувся: через багато лиха й небезпек довелося пройти йому, щоб здобути свої статки.

Аж тут до бенкетної зали увійшла прекрасна Гелена. Тільки — но вона глянула на Телемака, як їй одразу впала в око його разюча подібність до Одиссея. Гелена миттю здогадалася, що перед нею — Одиссеїв син. Вона сказала про це чоловікові, і цар Менелай неймовірно зрадів.

А наступного дня цар Менелай розпитав Телемака про мету його візиту. Коли Телемак відповів, що хотів би дізнатися про долю батька, то Менелай зміг йому оповісти про Одиссеєві пригоди тільки до того моменту, як цар Ітаки потрапив до німфи Каліпсо. Проте далі він нічого не знав про долю Одиссея. Отож Телемак вирішив вертатися додому.

Тим часом залицяльники Пенелопи дізналися, що Одиссеїв син Телемак таємно відплив з Ітаки. Перелякалися вони: напевно ж юнак поплив у Пілос та Спарту, аби просити помочі! І вони змовилися поважитись на життя Телемака: один із залицяльників, Антиной, звелів приготувати корабель, потихеньку відплисти в море й підстерегти юнака, коли той вертатиметься додому. Там, просто в морі, його можна буде легко вбити.

Але Пенелопа дізналася про цей підступний замір, їй — бо потай повідомив про нього міський глашатай Медон, який знав усі наміри залицяльників, і страшенно перелякалася: навіть вона — бо не знала, що Телемак відплив з Ітаки, адже син зробив це цілком секретно. Спершу вона хотіла кинутися до Одиссеєвого батька Лаерта, щоб той рятував онука, а потім вирішила просити милості в могутньої богині Атени.

Войовнича Атена вислухала благання Пенелопи й вирішила допомогти згорьованій матері. Вона полинула в Спарту, просто в палац царя Менелая, й уві сні явилася Телемакові. «Час тобі вертатися додому, — сказала вона. — Та коли плистимеш морем, знай: залицяльники твоєї матері приготували на тебе засідку. Отож, якщо хочеш дістатися дому живим, ти маєш уночі проминути Ітаку, а лишень уранці потихеньку пристати до берега в пустельному місці. Як причалиш, то зразу прямуй до свинаря Евмея».

Щойно богиня Атена відлетіла, прокинувся Телемак і почав квапливо збиратися в дорогу. Він попрощався з царем Менелаєм, який ще раз улаштував на честь Одиссеєвого сина учту, а на дорогу зібрав Телемакові пишні дарунки. А прекрасна Гелена подарувала йому власноруч витканий хітон для його майбутньої нареченої.

Коли Телемак виходив із палацу, а цар Менелай і цариця Гелена проводжали його, то всі були заскочені дивною картиною: над головами їхніми шугнув орел, який ніс у дзьобі гуску. Телемак здогадався, що то має бути знак від богів, і просив Менелая розтлумачити знак. Несподівано вигукнула Гелена: «Отак, як орел убив гуску, твій батько Одиссей повбиває всіх залицяльників Пенелопи, щойно повернеться додому».

Телемак на колісниці швиденько помчав у Пілос, де залишив свій корабель, і того — таки дня відплив на Ітаку. Як його навчила богиня Атена, він уночі проминув рідний острів, а раненько вранці причалив до берега в безлюдному місці й поквапився до свинаря Евмея.

Зранку Одиссей прокинувся в Евмея, й удвох вони почали готувати сніданок. Зненацька надворі здійняли радісний гавкіт собаки — то вони зустрічали Телемака, який квапився до свинаря Евмея за порадою богині Атени. Евмей теж вибіг назустріч Телемакові та пригорнув його, як рідного сина.

Евмей усадовив Телемака, подав йому вина й запросив до сніданку. За сніданком Евмей оповів Телемакові всю вигадану історію фальшивого жебрака й просив його прийняти мандрівника в своєму домі. «Як же я це зможу зробити? — знизав плечима Телемак. — Адже мені не приборкати нахабних залицяльників, які не дають жити моїй матері Пенелопі!» Тоді Одиссей почав обережно випитувати в Телемака про все, що коїлося на Ітаці за його відсутності.

Телемак оповів. Одиссей розгнівано вигукнув: «Краще загинути у власному домі від руки нахабних зайд, виступивши проти них, ніж мовчки терпіти образи!» — «Як же мені самому здолати цілий натовп залицяльників? — розвів руками Телемак. — Адже вони змовилися мене підступно вбити! Я навіть не можу повернутися відкрито додому — змушений просити Евмея потихеньку передати матері звістку, що я вже приплив на Ітаку».

Отож Евмей вирушив до Пенелопи на прохання Телемака, а богиня Атена явилася Одиссеєві й наказала йому відкритися синові. І Одиссей зважився: скинув лахміття й мовив: «Я батько твій, Одиссей», — і хотів зі сльозами пригорнути Телемака. Але спершу син не міг повірити, що то справді його батько вернувся додому по двадцятирічній відсутності. Коли ж нарешті повірив, то теж, плачучи з радості, обійняв Одиссея.

Щасливі з цієї довгожданої зустрічі, батько й син довго гомоніли. Одиссей розповідав про свої пригоди, а Телемак — про свої. Нарешті вони уклали план, як подолати знахабнілих залицяльників, а їх — бо не жменька, а цілих сто шістнадцять! Вони домовилися, що Одиссей прийде до свого палацу в подобі жебрака, а слушної миті Телемак сховає всю зброю, яка є в залі, залишить зброю тільки для себе й для батька. І все це треба робити в глибокій таємниці.

Наступного дня, ледве зійшло сонечко, Телемак вирушив до палацу, а Евмеєві звелів провести жебрака до міста — буцімто старцювати. Пенелопа страшенно зраділа, що її синок повернувся неушкодженим, але одразу й засмутилася, щойно дізналася, що ні цар Менелай зі Спарти, ні цар Нестор із Пілоса не відають нічого про долю Одиссея.

А тим часом Евмей провів Одиссея в місто. Спираючись на патерицю, фальшивий жебрак помалу дибав за свинарем. І дорогою з них глузували люди, проте Одиссей, щоб не зрадити себе, не звертав уваги на жодні кпини. Коли ж свинар і «жебрак» наблизилися до палацу, то почули звуки кітари й голосні співи — залицяльники Пенелопи знову бешкетували.

Евмей та Одиссей зайшли на подвір’я. А в кутку, просто в багнюці, лежав старий Одиссеїв пес Аргус. Двадцять років він чекав на свого господаря, став уже зовсім немічний. Проте щойно він почув голос Одиссея, то миттю упізнав господаря, навіть у подобі старця. Зраділий пес нашорошив вуха, махнув хвостом і хотів звестися, щоб