— Хай буде мир! Нехай буде мир!

Прево деякий час слухав, потім продовжив:

— Нашому Суверенові належить виконати величезну роботу! Ми дуже потребуємо його керівництва! Чому Магістр Рал наполегливо відволікає нашого Суверена від роботи на благо народу? Чому Магістр Рал піддає наших дітей такій величезній небезпеці? — І сам відповів на своє запитання: — З жадібності! Зі своєї жадібності!

Келен поклала руку Річарду на плече — але його це мало втішило. Він бачив, як вся його тяжка праця поглинається полум'ям брехні.

— Милий Творець! — Кликнув Директор Прево, піднявши до неба складені руки, — Ми дякуємо Тобі за нашого нового Суверена! За людину безцінних талантів і незрівнянної відданості, самого високоморального Суверена, що коли-небудь правив нами! Будь ласка, Творець, дай йому сили протистояти злобним підступам Магістра Рала!

Директор Прево простяг руки.

— Я прошу вас, добрі люди, подумати про цього прибульця здалеку. Про людину, яка взяла Мати-сповідницю всіх Серединних Земель собі за дружину!

Натовп невдоволено забурчав. Зрештою, Мати-сповідниця була все ж їх Матір'ю-сповідницею.

— І це при тому, що ця людина, яка так багато кричить про свою моральну перевагу, вже має іншу дружину! Куди б він не прямував, він возить її з собою, вагітну його дитиною! І незважаючи на те що його інша дружина носить його дитя, він одружується на Матері-сповідниці і теж тягає її з собою, як наложницю! Скількох ще жінок візьме цей гріховодник, щоб плодити своїх мерзенних нащадків? Скільки байстрюків він зачав тут, в Андері? Скільки наших жінок піддалися його безмежній похоті?

Натовп був в шоці. Крім усього іншого, це було приниженням Матері-сповідниці.

— Ця інша жінка гордо заявляє, що вона дружина Магістра Рала, більш того, вона визнає, що носить його дитя! Так що ж це за людина така?! Пані Шанбор була так шокована настільки нецивілізованою поведінкою, що, ридаючи, злягла в ліжко. Суверен в шоці через те, що настільки скандальні взаємини проникли в Андер! Вони обидва просять вас відкинути цю брудну свиню з Д'хари!

— Це неправда! — Дю Шайю смикнула Річарда за рукав. — Я піду і все їм поясню, щоб вони зрозуміли, що все не так, як говорить ця людина. Я їм розтлумачу.

Річард утримав її.

— Нічого подібного ти не зробиш. Ці люди не стануть тебе слухати.

— Наша мудра жінка зовсім не аморальна! — Гаряче заговорив Джіан. — Вона повинна пояснити, що діяла відповідно до закону.

— Джіан, — сказала Келен. — Ми з Річардом знаємо правду. Ти з Дю Шайю і всі ваші люди теж її знаєте. Тільки це і має значення. А натовп не сприйнятливий до правди. Саме так тирани і домагаються народної підтримки: з допомогою брехні.

Надивившись достатньо, Річард зібрався було йти, коли над натовпом зметнулось яскраве помаранчеве полум'я. Імовірно, від свічки загорілася сукня однієї дівчинки. Вона пронизливо закричала. Її волосся спалахнуло. По швидкості, з який поширювався вогонь, Річард зрозумів: це не випадковість.

Шими вже тут.

Неподалік від них загорівся одяг на чоловікові. Натовп в паніці заметався, кричачи, що Магістр Рал застосував проти них магію.

Було моторошно дивитися, як дівчинка з чоловіком перетворюються на живі смолоскипи. Вогонь палахкотів так, ніби людей вмочили у сірку, ніби сам вогонь — живий.

Натовп побіг, почалася тиснява. Батьки намагалися збити з дочки полум'я сорочкою, але та теж загорілася, яскраво полихнувши. Палаючий чоловік звалився на землю. Він перетворився на чорну головешку посеред жовто-оранжевого горнила.

І тут розверзлися небеса, наче самі добрі духи не могли більше виносити цього видовища. Шум дощу, який забив по сухому грунті, перекрив рев полум'я і крики натовпу. Злива погасила свічки, стало зовсім темно. На площі продовжували горіти два вогнища — чоловік і дівчинка. Над їх тілами в рідкому світлі танцювали шими. Для цих двох нещасних вже не можна було нічого зробити.

Якщо ж Річард щось не зробить, то нічого не можна буде зробити і для всіх людей на землі. Шими поглинуть світ живих.

Келен поволокла Річарда геть, він не опирався. Вони бігли в темряві під проливним дощем — туди, де на них чекав ескорт з кіньми. Взявши коня під вуздечку, Річард повів усіх бічними вулицями геть з Ферфілда.

— Доповіді були точними, — сказав він, нахилившись до Келен. — Абсолютно очевидно, що вони настроїли народ проти нас.

На щастя, до виборів залишилося кілька днів, — відповіла Келен, крізь пелену дощу. — Можливо, ми втратили голоси тут, але ще є шанс по решті території Андера.

Вони йшли під дощем, ведучи коней на поводу. Річард переклав повід в іншу руку й обійняв Келен за плечі. — Істина переможе.

Келен промовчала.

— Найголовніше зараз — шими, — суворо промовила Дю Шайю. Вона виглядала засмученою і наляканою. — Що б там не відбувалося, шимів треба зупинити. Я не хочу, щоб вони знову мене угробили. І не допущу, щоб вони погубили нашу дитину. Що б тут не творилося, це всього лише одна країна. А ось шими всюди. Я не хочу приносити дитину в світ, де безчинствують шими. Якщо їх не зупинити, безпечного місця не буде ніде. Ось у чому твоя істинна задача, Кахарін.

Річард обійняв Дю Шайю за плечі:

— Знаю. Я знаю. Може, я знайду те, що мені потрібно, в бібліотеці маєтку.

— Міністр і Суверен проти нас, — зауважила Келен. — Вони можуть не дозволити нам більше користуватися бібліотекою.

— Ми нею скористаємося, — відрізав Річард. — Так чи інакше.

Він вів їх по тій вулиці, що відразу за містом зливалася з дорогою, що з'єднувала Ферфілд з маєтком міністра культури. Саме на цій дорозі, ближче до маєтку, і стояв їхній табір.

Річард помітив, що Келен на щось дивиться. Простеживши за її поглядом, він побачив маленьку вивіску, освітлену падаючим з вікна світлом.

На вивісці пропонувалися трави і послуги повитухи.

День виявився дуже насиченим, до того ж останню годину Річард, Дю Шайю і Келен добиралися під проливним дощем до табору, де розташувалося ядро їх війська. Більше половини солдатів роз'їхалися по містах і селах Андера, щоб простежити за ходом голосування. Дю Шайю відчувала себе жахливо і не могла їхати верхи. Похмура прогулянка і втома доконали її вкінець, хоча зізналася вона в цьому вельми неохоче. Весь шлях до табору Річард з Джіаном по черзі несли її на руках.

Але Річард був радий дощу — злива охолодила запал натовпу в Ферфілд і розігнала всіх по домівках.

За інших обставин Річард наполіг би на тому, щоб Дю Шайю негайно відправилася в свій намет і лягла відпочити, але після побаченого у Ферфілді він розумів її настрій і здогадувався, що Дю Шайю потребує товариства набагато більше, ніж у відпочинку. Келен, напевно, теж це зрозуміла і не стала, як зазвичай, випроваджувати Дю Шайю з їх намету, а запропонувала їй коржик з тави, сказавши, що це зніме нудоту. Келен посадила Дю Шайю на замінюючу матрац ковдру і, поки Джіан ходив за сухим одягом, витерла їй рушником обличчя і волосся.

Річард сидів за маленьким складним столиком, за яким зазвичай писав накази та листи генералу Райбаху. Після побаченого в місті йому дуже хотілося відправити генералу наказ терміново вести армію в Андер.

Зовні хтось неголосно попросив дозволу увійти. Річард дозволив, і капітан Мейферт, підняв важкий полог, підіткнув його кілком, спорудивши свого роду навіс, який не дозволяв дощу заливати вхід в намет. І перш ніж увійти, сам як слід обтрусився під цим навісом.

— Капітан, — вимовив Річард, — я хочу подякувати вам і вашим людям за рапорти. Вони гранично точно відобразили те, що відбувається в Ферфілді. Духи знають, найбільше мені б хотілося накричати на вас і прогнати гінців за невірне тлумачення або перебільшення фактів, але не можу. Все гранично точно.

Капітан Мейферт зовсім не виглядав задоволеним своєю правотою. Справді, радіти тут явно було нічому. Капітан відкинув з чола мокре пасмо.