Рипнувши зубами, жінка знову згребла Беату за комір.

— Ти, маленька кретинка! Забирай звідси своїх шмаркачів, інакше вам всім кінець! — Беата почала злитися.

— Я — офіцер армії Андера, а ці люди… — Вона повернулася, щоб ткнути пальцем.

Марія Фовелем встала перед вершниками і витягнула руку, наказуючи їм почекати.

Один з трійці, не церемонячись, вийняв меч і недбалим, але потужним ударом розсік Марію навпіл.

Беата дивилася, не вірячи своїм очам.

Попрацювавши м'ясником, вона так часто різала худобину, так часто потрошила всяких тварин, що вид кишок здавався їй чимось цілком природним. У всякому випадку, відрази не викликав.

І вид лежачої на землі Марії з виваленими з верхньої половини тулуба кишками в якійсь мірі здавався лише курйозом, оскільки людські кишки мало чим відрізняються від кишок тварин, хіба що тим, що вони людські.

Марія Фовелем, відокремлена від своїх ніг і стегон, витріщивши очі, чіплялася пальцями за траву. Її мозок намагався усвідомити те, що мить тому відбулося з її тілом.

Це було настільки неймовірно жахливо, що Беата стояла не в силах ворухнутися.

Марія чіплялася за траву, намагаючись відповзти від солдатів до Беати. Її губи ворушилися, але вона не могла вимовити ні слова, а видавала лише низьке хрипке ричання. Пальці перестали слухатися її. Вона ткнулася головою в землю і засмикалася, як тільки що зарізана вівця.

Стоячі нагорі біля Доміні Діртх Естелла з Еммелін заволали.

Беата дістала меч і підняла його, щоб бачили всі.

— Солдати! В атаку!

Беата глянула на вершників. Вони продовжували їхати.

І посміхалися.

А потім почалося суще безумство.

Норріс кинувся вперед, цілячись, як їх вчили, в ноги одного з вершників. Той штовхнув Норріса в обличчя. Норріс, схопившись за щоку, перекинувся на спину. По його пальцях заструменіла кров. Чужинець підняв меч, який випав з руки Норріса, і встромив йому в живіт, пришпиливши до землі, і поїхав далі, залишивши Норріса битися і кричати в агонії, чіпляючись пальцями за гострий клинок.

Карл і Брайс кинулися на ворога із мечами напоготові. З казарми вискочила Карін зі списом. За нею мчала Аннетта теж зі списом.

Беата піднялася духом. Зараз цих людей оточать. Її солдати добре підготовлені до бою. З трьома ворогами вони впораються.

— Сержант! Назад! — Гаркнула жінка в червоному.

Беата була в жаху, але її, як і раніше дратувала ця жінка, яка явно нічого не розуміла в солдатській службі. І ще Беаті було соромно за її боязкість. Вони — солдати, вони будуть битися — будуть захищати цю нікчемну жінку в червоному, яка боїться битися з жалюгідними трьома супротивниками.

Несан теж, як з гордістю зазначила Беата, ринувся вперед зі своїм дорогоцінним мечем.

Коли вони всі кинулися в атаку, тільки та людина, що розрубала навпіл Марію Фовелем, тримала меч у руці. Решта двое мечів з піхов не діставали. Беата розізлилася, що вони не приймають всерйоз її відділення.

Більш звична рубати м'ясо, ніж всі її підлеглі, Беата впевнено кинулася на одного з чужинців. Вона не зрозуміла як, але він легко ухилився від її удару.

І тут до Беати дійшло, що бій — це зовсім не те, що рубати солом'яне опудало або висячі на гаку туші.

Коли меч Беати розітнув повітря, ззаду налетіла Аннетта, намагаючись простромити чужинцю ногу списом. Від неї він теж ухилився, але зловив за руду чуприну, а потім дістав ніж і повільно, легко, хижо посміхаючись Беаті, яка витріщилась на нього, перерізав Аннетті горло, як вівці.

Інший перехопив спис Карін, переламав його навпіл однією рукою і увігнав вістря їй у живіт.

Карл спробував підсікти мечем того, в якого не потрапила Беата, але отримав ногою в обличчя. Чужинець зібрався обрушити меч на Карла, але Беата підскочила і парирувала удар.

Задзвеніла сталь, меч вибило з її руки. Беата спробувала — і не могла стиснути онімілі пальці. І зрозуміла, що стоїть на колінах.

Чужинець розвернувся до Карла. Той захисним жестом виставив руки. Клинок розсік йому обличчя до підборіддя, але спочатку зрубав всі пальці.

Чужинець знову обернувся до Беати. Закривавлений клинок полетів їй в обличчя. Беата нестямно закричала.

Чиясь рука схопила її ззаду за волосся і ривком перекинула на спину. Вістря меча просвистіло прямо у неї під носом і увігналося у землю між ногами. Жінка в червоному тільки що врятувала Беаті життя.

Увагу чужинця щось відволікло. Він озирнувся. Беата теж озирнулася і побачила вершників. Приблизно сотню. Теж з особливих андерських частин, як і ці троє.

Жінка в червоному відкинула Брайса за мить до того, як його ледь не вбили. Але як тільки вона відвернулася, він тут же знову кинувся на ворога, всупереч її наказу не висовуватися. Беата побачила, як червоний кінчик меча виліз з спини Брайса, піднявши його в повітря.

Здоровенний бугай, який зарубав Карла, знову повернувся до Беати. Вона спробувала відповзти, але він йшов швидше, Беата ніяк не могла піднятися на ноги. Вона зрозуміла, що зараз помре.

Меч вже почав опускатися на неї, а Беата ніяк не могла второпати, що ж їй робити, і почала читати молитву, яку, вона знала, їй не закінчити.

Через її спину перескочив Несан і парирував смертельний випад своїм мечем. Меч ворога розлетівся, зіткнувшись з мечем Несана. Беата здивовано моргнула. Вона ще жива.

Несан різко рубонув супротивника. Той ступив убік і злегка прогнувся. Меч Неса трохи не дістав його живіт.

З крижаним байдужістю, не звертаючи на Несан уваги, чужинець недбало зняв з пояса шпичастий обушок. Поки Несан ще за інерцією рухався вперед, бугай практично без замаху завдав нищівного удару. Череп Несана розлетівся вщент. Шматки мозку бризнули на туніку Беати. Несан звалився на землю.

Беата у шоці застигла. Вона чула, що волає, як на смерть перелякана дитина, але не могла зупинитися. Їй здавалося, що вона ніби бачить себе збоку.

Замість того щоб покінчити і з Беатою, бугай вирішив приділити увагу Несану, точніше, його мечу. Він узяв сяючий меч з руки Неса, потім зірвав з трупа шкіряну перев'язь.

Група вершників під'їхала якраз в той момент, коли він прибирав Меч Істини у піхви.

Посміхнувшись, він підморгнув Беаті:

— Думаю, полковнику Стейну захочеться це отримати. Як вважаєш?

Беата сиділа біля тіла Несана, заляпана його мізками, в калюжі його крові.

— Чому? — Тільки й змогла видавити вона. Бугай продовжував посміхатися.

— Ну, тепер, коли ви всі проголосували, імператор Джеган вносить вирішальний голос.

— Що тут у тебе? — Поцікавився один із новоприбулих, спішуючись.

— Кілька цілком миленьких дівчат.

— Ну, так не вбивай їх усіх, — весело порекомендував вершник. — Я їх волію тепленькими, здатними рухатися.

Чужинці розреготалися. Беата, схлипуючи, почала відповзати від бугая, відштовхуючись каблуками.

— Про цей меч я дещо чув. Я відвезу його полковнику Стейну. Він буде радий подарувати його імператору.

Беата побачила, як один із чужинців, забравшись до Доміні Діртх, недбало роззброїв Естеллу з Еммелін, які марно намагалися обороняти пост. Еммелін хотіла було втекти, зістрибнула вниз і зламала ногу. Один з чужинців згріб її за руде волосся і поволік до казарми, як курча.

Естеллу ж чужинець почав цілувати, не звертаючи найменшої уваги, що вона б'є його кулаками: мабуть, вважав її опір забавним. Всюди спішувалися солдати в темних шкіряних обладунках, перетягнутих шипастими ременями і портупеями, в кольчугах і шкурах. Всі з величезними мечами, обушками, булавами. Інші з радісними криками носилися на конях колами навколо Доміні Діртх.

Коли чужинці обернулися, почувши поновлені крики Еммелін і сміх її загарбника, чиясь рука схопила ззаду Беату за комір і поволокла на дупі спиною вперед.

— Давай ворушись, поки ще можеш! — Тихо прогарчала з-за спини Беати жінка в червоному.