Недбалі, трохи розсіяні інтонації раптово зникли. Тепер він став настільки ж смертельно небезпечним, як висячий біля його стегна меч.

— Дозвольте мені пояснити вам інакше, Драммонд. Ми не потерпимо в цьому будинку такого роду речей. І я очікую, що ви повністю підкорятиметеся моїм бажанням. Якщо я ще хоч раз почую, як ви принижуєте кого-небудь з працівників, обзиваючи принизливими прізвиськами, тут з'явиться новий шеф-кухар, а ви опинитеся на вулиці. Ясно?

— Так, пане. Мені все ясно. Дякую вам, пане. — Кемпбелл попрямував до виходу, але тут же повернувся. Вся його фігура була втіленням відкритої загрози.

— І ще одне. Міністр Шанбор дає мені вказівки, і я бездоганно їх виконую. Це моя робота. Я віддаю накази вам, і ви, у свою чергу, їх зобов'язані виконувати беззаперечно. Це — ваша робота. Я сподіваюся, що хлопчик або буде виконувати свою роботу, або буде звільнений, але якщо ви його звільните, то настійно рекомендую вам мати для цього дуже вагомі підстави. Більше того, якщо ви надумаєте відіграватися на ньому через мій наказ, я вас не вижену, а випатраю і засмажу на цьому ось рожні. Тепер вам остаточно все ясно, майстер Драммонд? — Несан і не здогадувався, що очі майстра Драммонда можуть бути такими круглими. На лобі шеф-кухаря виступив піт. Перш ніж відповісти, він судорожно сковтнув.

— Так, пане, мені абсолютно все ясно. Все буде в точності, як ви сказали. Даю слово.

Далтон Кемпбелл розслабився і знову зробився колишнім. Обличчя прийняло приємний вираз, на губах заграла ввічлива посмішка.

— Дякую вам, Драммонд. Продовжуйте роботу.

За весь час розмови Далтон Кемпбелл жодного разу не подивився на Несана. Не подивився він на нього і коли розвернувся і пішов з кухні. Тут Несан дозволив собі видихнути, одночасно з майстром Драммондом і доброю половиною кухарів, кухарок та кухарів.

Обміркувавши все ще раз, він вперше по-справжньому зрозумів, що відтепер майстер Драммонд більше не стане обзивати його несуном. І від подиву у Неса мало не підігнулися коліна, а його думка про Далтон Кемпбелла злетіла до небес.

Вийнявши з-за пояса білий рушник, майстер Драммонд промокнув спітнілий лоб і тут помітив, що за ним спостерігають.

— Ану, швидко всі за роботу!

Він засунув рушник на місце.

— Несан, — звичайним тоном, яким розмовляв з іншими працівниками кухні, покликав він.

Несан швидко зробив два кроки вперед.

— Слухаю, пане?

— Потрібні ще дубові поліна, — махнув рукою шеф-кухар. — Не так багато, як в минулий раз. Приблизно половину. І поспіши.

— Так, пане.

Несан помчав до дверей, поспішаючи принести дрова і навіть не згадуючи про занози, які може нахапати.

Більше ніколи його не назвуть цим принизливим ім'ям! І люди більше не стануть над ним сміятися! І все завдяки Далтон Кемпбеллу.

У цей момент Несан готовий був заради Далтона Кемпбелла голими руками тягати каштани з огню, та ще й з посмішкою.

Розстібаючи верхні гудзики дублету, Далтон Кемпбелл штовхнув високі, зроблені з червоного дерева двері своїх покоїв. І як завжди, на нього миттєво зійшов спокій. Деньок видається довгий, і до кінця ще далеко. Попереду ще банкет.

— Тереза, — гукнув він, — це я.

Далтону хотілося залишитися вдома з дружиною. Залишитися і зайнятися з нею сексом. Йому необхідно розслабитися. Гаразд, можливо, пізніше. Якщо справи не завадять.

Позіхаючи, він розстебнув черговий гудзик і послабив комір. У повітрі витав аромат лілій. Важкі завіси з синього муару, що висіли на далекому вікні, були запнуті, приховуючи темніюче небо, кімнату м'яко освітлювали лампи та ароматичні свічки, в каміні горів вогонь, причому швидше заради затишку, ніж з необхідності.

Далтон зазначив, що темно-ліловий килим нещодавно вичищений. Елегантні різьблені стільці з шкіряною оббивкою акуратно розставлені біля столів, прикрашених вазами зі свіжими квітами. На кушетках з уявною недбалістю розкидані плюшеві подушки, створюючи атмосферу затишку і розкоші.

Кемпбелл розраховував, що дружина простежить, щоб прислуга завжди підтримувала в покоях належний порядок, придатний як для ділових зустрічей, так і для прийому гостей (що, по суті, одне і те ж). Тереза прекрасно знає, що після сьогоднішнього бенкету він напевно запросить кого-небудь до себе. Когось потрібного. І це може виявитися хто завгодно — від двірника до таємного спостерігача.

Всі вони однаково важливі, кожен по-своєму цінний для тієї павутини, що старанно плете Далтон. Багатолюдні бенкети завжди означають величезне поле діяльності. Люди все більше п'ють, все сильніше пожвавлюються, розмовляють про всяку всячину, деколи — втрачають обережність, забувають приховувати свої таємні почуття, взаємини. У цій обстановці частенько з'вляється можливість знайти нових союзників, закріпити чиюсь лояльність і відданість. А значить — розширити павутину.

Тереза, радісно посміхаючись, виглянула у двері.

— Любов моя! Незважаючи на втому, що накопичилася за довгий день, він не зміг стримати усмішки, дивлячись в сяючі темні очі дружини.

— Тесс, сонечко моє, твоя зачіска просто чудова!

Зібране на потилиці волосся тримав золотий гребінь, густі темні коси були перевиті безліччю золотих стрічок, від чого здавалися довшими і майже цілком закривали шию, як комір. Тереза нахилилася, і коси трохи розсунулися, дозволяючи побачити ніжний вигин лебединої шиї.

Двадцятип'ятилітня Тереза була майже на десять років молодша за чоловіка. Далтон вважав її незрівняною красунею — ще один плюс до її цілеспрямованості і рішучості. Він досі не міг звикнути до думки, що всього лише півроку назад Тереза нарешті стала його дружиною. За нею упадали багато женихів, і деякі з них мали куди більш високе положення в суспільстві, ніж Далтон, але сильно поступалися йому в честолюбстві і цілеспрямованості.

Далтон Кемпбелл не був людиною, до якої можна було ставитися зі зневагою. Кожен, хто мав дурість не приймати його всерйоз, в один прекрасний день виявляв, що сильно його недооцінив і тепер шкодує про помилку.

Майже рік тому Далтон зробив Терезі пропозицію. Вона влаштувала йому формений допит з усією старанністю, поцікавившись з властивою їй м'якістю, під якою ховалася залізна хватка, чи дійсно він людина, твердо намірена рухатися далі. Під цими словами вона мала на увазі, природно, чи має він намір стати одним із сильних світу цього. В той час Кемпбелл був всього лише помічником мирового судді в Ферфілді. Не дуже значний пост, але Далтон розглядав його як зручну платформу для досягнення своїх цілей, місце, де можна обзавестися потрібними зв'язками і можливостями.

У відповідь Далтон цілком серйозно запевнив Терезу, що він людина, яка прагне зробити хорошу кар'єру, і що, незважаючи на його нинішнє положення, жоден з її знайомих і близько не підійде до майбутнього положення в суспільстві Далтона Кемпбелла. Настільки прямолінійна заява застала Терезу зненацька і стерла посмішку з обличчя. І тут же, зачарована його переконаністю і цілеспрямованістю, Тереза погодилася вийти за нього заміж.

І далі переконалася, що його слова не були порожніми похваляннями. Як і планувалося, перед весіллям Далтон займав вже більш солідний пост, а за перші місяці після одруження його підвищували тричі.

Люди, що мали коли-небудь справу з Кемпбеллом завдяки його репутації законознавця або в процесі ведення справ з урядом Андера, високо цінували його глибокі знання в андерському праві. Далтон Кемпбелл був широко відомий своїми блискучими здібностями легко розбиратися в найскладніших правових положеннях, глибокими знаннями основ і структури законодавства, що були повні прецедентів і положень.

Люди, на яких працював Кемпбелл, високо цінували його знання законів, але набагато більше дорожили його знаннями в тому, як ці закони обійти, через які лазівки і таємні стежки пробратися і якими шляхами вибратися з правової пастки. І вже безумовно, цінували його здатність забувати про закон, коли ситуація вимагала рішення, законом не передбачуваного. У таких випадках Далтон виявлявся вельми винахідливий і корисний.