Перед тим як Річард вбив свою господиню, щоб втекти, вона теж просила його розділити з нею її останній подих.

Річард вшанував її останнє прохання і увібрав в себе останній подих Денни, коли вона вмирала.

— Кара, я не розумію, яке це має відношення до…

— Віддай їй його назад!

— Що?! — Тільки й зміг втупитися на неї Річард. Кара, рикнувши, рішуче відсунула його в сторону. Опустившись на коліна, вона притулилася ротом до рота Дю Шайю. Річард прийшов в жах. А він-то вважав, що зумів прищепити Морд-Сіт більшу повагу до життя!

Видовище знову викликало у нього похмурі спогади. Побачивши знову навіч знайому сцену, таку збочену інтимну дію, він ніби знову опинився в Народному Палаці бранцем Денни. Річард буквально скам'янів, побачивши, як Кара раптом пригадала настільки мерзенну річ зі свого минулого. І розлютився, що вона так і не подолала навичок свого жорстокого виховання і способу життя.

Затиснувши Дю Шайю ніс. Кара продовжувала вдувати повітря в легені. Річард потягнувся до широких плечах Кари, щоб відкинути її від Дю Шайю. Його просто дратував вигляд Морд-Сіт, що здійснює подібне з мертвим тілом.

І так і завмер з простягнутими руками, не торкнувшись Кари. Щось у поведінці Кари, в її наполегливості підказало, що все не так, як здається на перший погляд. Підклавши одну руку Дю Шайю під шию, а іншою затиснувши їй ніс. Кара ще раз вдихнула їй повітря в рот. Груди Дю Шайю піднялася і повільно опустилася, поки Кара сама набирала повітря.

Один з майстрів меча, багряний від люті, потягнувся до Кари, оскільки Річард явно передумав. Річард перехопив його руку. Зустрівшись з питальним поглядом Джіана, він похитав головою. Джіан знехотя відійшов.

— Річард — шепнула Келен, — що вона, в ім'я духів, творить? Навіщо робить таку безглузду річ? Це якийсь д'харіанський ритуал для мертвих?

Кара набрала побільше повітря і різко вдула його Дю Шайю.

— Не знаю, — шепнув у відповідь Річард. — Але це не те, про що я подумав.

Келен здивувалася ще більше.

— А що ти міг подумати?

Не бажаючи говорити про це, Річард лише подивився в її зелені очі. Він почув, як Кара знову вдуває повітря в мертвіюче тіло Дю Шайю.

І відвернувся, не здатний дивитися далі. Він не міг зрозуміти, навіщо Кара все це робить, яке в цьому пуття, але і сидіти тут він далі не міг. Нехай інші дивляться.

Він намагався переконати себе, що це, можливо, як припустила Келен, якийсь д'харіанський ритуал для відбуваючої душі. Він схопився, але Келен схопила його за руку.

Пролунав натужний кашель.

Річард крутанулся на підборах і побачив, як Кара повертає Дю Шайю набік, злегка підтримуючи. Дю Шайю, давлячись, ловила повітря ротом. Кара грюкнула її по спині, як новонародженого, але значно сильніше.

Дю Шайю закашлялась і важко задихала. А потім її початок рвати. Річард, звалившись на коліна, підхопив важку масу її волосся і тримав, поки її вивертало.

— Кара, що ти зробила? — Річард очам не вірив, бачачи повернення до життя померлої жінки. — Як тобі це вдалося?

Кара злегка постукувала Дю Шайю по спині, змушуючи викашляти воду, що залишилася.

— Хіба Денна не вчила тебе ділитися подихом життя? — В її голосі відчувалося роздратування.

— Так, але… але це не було…

Дю Шайю, вчепившись у руку Річарда, виплюнула ще воду. Річард погладжував її по спині і волоссю, даючи їй зрозуміти, що всі вони тут, з нею. Легкий зустрічний потиск сказав йому, що вона знає.

— Кара, — запитала Келен, — що ти зробила? Як ти вирвала її у смерті? Це якесь чарівництво?

— Чари! — Фиркнула Кара. — Ніяке це не чарівництво! І близько не лежало. Просто її душа ще не покинула тіло, тільки і всього. Іноді, коли душа ще не відлетіла, ще не пізно. Але це потрібно робити негайно. І в цьому випадку іноді вдається повернути їм подих життя.

Чоловіки, відчайдушно жестикулюючи, захоплено щось верещали один одному. Вони тільки що стали свідками дива, яке напевно увійде в легенди. Їх мудра жінка пішла у світ мертвих — і повернулася!

Річард в повному подиві витріщився на Кару.

— Ти можеш? Ти вмієш повертати мертвим дихання життя?

Келен, щось ласкаво шепочучи, прибирала з лиця Дю Шайю пасма волосся. Їй довелося зупинитися, коли Дю Шайю закашлялась і її знову вирвало. Якою би хворою і блідою Дю Шайю не виглядала, дихала вона вже явно краще.

Келен взяла покривало, простягнуте одним з чоловіків, і загорнула в нього тремтячу Дю Шайю. Кара нахилилася ближче до Річарда, щоб ніхто не чув.

— А як, по-твоєму, Денні вдавалося так довго зберігати тобі життя, коли вона мучила тебе? Вона вміла це робити краще всіх. Я Морд-Сіт і знаю, що з тобою робили, і я знала Денну. Їй обов'язково час від часу доводилося проробляти це з тобою, щоб ти не помер, поки вона не закінчила. Але тоді це була кров, а не вода.

Це Річард теж пам'ятав — як кашляв кров'ю так, ніби тонув у ній. Денна була улюбленицею Дарка Рала, бо була кращою. Говорили, що вона вміє тримати своїх бранців на порозі смерті довше, ніж будь-яка інша Морд-Сіт. І те, що зараз проробила з Дю Шайю Кара, було частиною того, як Денна цього домагалася.

— Але я ніколи не думав…

— Ніколи не думав що? — Насупилася Кара. Річард похитав головою:

— Ніколи не думав, що таке можливо. Не тоді, коли людина вже померла.

Після того, як Кара здійснила настільки благородний вчинок, у нього язик не повертався сказати їй, що він спершу думав, ніби вона задовольняє якісь свої винесені з минулого мерзенні традиції. — Ти створила диво. Кара. Я тобою пишаюся!

— Лорд Рал, — суворо глянула на нього Кара, — припиніть говорити зі мною так, ніби я якийсь великий дух, що з'явився в цей світ. Я всього лише Морд-Сіт. Будь-яка Морд-Сіт це вміє. Ми всі вміємо.

Схопивши його за комір сорочки, вона підтягла його ближче.

— І ви теж вмієте. Денна вас навчила. Знаю, що навчила. Ви могли зробити це з тією ж легкістю, що й я.

— Я не знав, Кара. Я тільки брав дихання життя, але ніколи не віддавав.

Вона випустила його комір.

— Це те ж саме, тільки в іншому напрямку. Дю Шайю заповзла Річарду на коліна. Він ласкаво погладив її по голові. Вона чіплялася за його пояс, сорочку, обхопила груди, вчепившись що було сил, а він спробував її заспокоїти.

— Чоловік мій, — зуміла видавити вона, — ти врятував мене… від поцілунку смерті.

Келен тримала Дю Шайю за руку. Річард взяв іншу і поклав на одягнене у червону шкіру коліно.

— Тебе врятувала Кара, Дю Шайю. Кара повернула тобі подих життя.

Дю Шайю обмацувала ноги Кари, поки не намацала її руку.

— І дитину Кахаріна… Ти врятувала нас обох. Спасибі тобі, Кара. — Вона хрипко зітхнула. — Завдяки тобі дитя Річарда буде жити. Спасибі тобі.

Річард порахував, що зараз не найкращий час піднімати питання про батьківство.

— Дурниці. Лорд Рал і сам би впорався, але я виявилася ближче і випередила його.

Коротко потиснувши руку Дю Шайю, Кара встала, щоб звільнити місце вдячним майстрам меча, бажаючим підібратися ближче до своєї мудрої жінки.

— Спасибі тобі, Кара, — повторила Дю Шайю. Кара скривилася від огиди до людей, які дякували їй за те, що вона зробила щось добре.

— Ми раді, що твоя душа ще не покинула тебе і ти змогла залишитися з нами, Дю Шайю. І дитина лорда Рала теж.

Неподалік майстри меча і більшість мисливців всіляко улещували Дю Шайю. Мудра жінка бака-тау-мана повернулася зі світу духів або його найближчих околиць, і Річард бачив, що десь в дорозі вона розгубила все своє тепло. Одних покривал було недостатньо, і Річард сказав, що за умови, якщо всі будуть триматися разом, щоб уникнути неприємних сюрпризів, можна розвести вогнище, щоб зігріти Дю Шайю.

Двоє мисливців Племені Тіни вирвали траву і викопали вузьку ямку, поки інші мисливці робили щільно скручені трав'яні жгути. Жгути були такими щільними, що з трави видавлювалася практично вся волога. Чотири жгути вони покрили тягучою смолою і склали пірамідкою, потім підпалили їх, а решту жгутів склали навколо вогню для просушування. І дуже швидко отримали суху траву для топки і відмінне багаття.