— Так, пане! — Несан ледь не кричав. Клинок блискавкою метнувся до горла Морлі і завмер біля його солідного кадика.

— Так, пане! — Гаркнув Морлі.

— Хто-небудь з вас говорив комусь, куди ви маєте намір відправитися пити сьогодні ввечері?

— Ні, пане, — хором відповіли Неса з Морлі.

— І все ж я знав, де вас шукати, — підняв брову високий андерець. — Пам'ятайте про це на випадок, якщо раптом вам спаде на думку, що ви можете від мене сховатися. Доставите мені хоч найменші неприємності, я вас з-під землі дістану!

— Майстер Кемпбелл, — видавив Несан, сковтнувши, — ви лише скажіть, чим ми можемо допомогти, і ми це зробимо. Нам можна довіряти. Ми вас не підведемо. Клянуся!

— Так, правда, Несан вірно говорить, — закивав Морлі.

Далтон Кемпбелл прибрав меч у піхви і посміхнувся:

— Я вже пишаюся вами обома. Ви, безумовно, просунетеся по службі. Я не сумніваюся, що ви виправдаєте мою довіру.

— Так, пане, — запевнив Несан. — Можете на нас розраховувати.

Далтон Кемпбелл поклав одну руку на плече Несану, іншу — Морлі.

— Ну гаразд. А тепер слухайте уважно.

— Он вона йде, — шепнув Морлі Несану.

Подивившись у вказаному приятелем напрямку, Несан кивнув. Морлі ковзнув в темний отвір службового входу, а Несан присів навпочіпки за бочками. Він згадав, як сьогодні вдень тут, на тій стороні дороги, стояв запряжений у повозку м'ясника Броуні, і витер спітнілі долоні об штани. Нині видався насичений подіями день.

Вони обговорювали справу і так, і сяк, і Морлі відчував ті ж почуття, що й Несан. Хоча від однієї лише думки про майбутнє у нього серце готове було вистрибнути з грудей, Несан ні за що б не погодився підвести Далтона Кемпбелла. І Морлі теж.

Через галявину з вікон лунала музика, звучали ріжки, струнні інструменти, арфа. Музика переповнювала душу. Груди Несана розпирало від гордості: адже його обрав сам Далтон Кемпбелл.

Міністра — майбутнього Суверена — необхідно захистити.

Легким спокійним кроком жінка піднялася по чотирьох ведучих до складу сходинках. У тьмяному світлі вона озирнулась по сторонах, вдивляючись в глибокі тіні і витягуючи шию, намагаючись розгледіти всі темні кути. Вона здавалася такою прекрасною, що Несан судорожно сковтнув. Жінка була старша за нього, але виглядала чудово. Він ніколи ще так довго і пильно не дивився на андерську даму.

Тут з темряви подав голос Морлі, намагаючись говорити як чоловік у віці.

— Клодін Уінтроп?

Вона з готовністю повернулася до стоячого в дверному отворі приятеля Несана.

— Я Клодін Уінтроп, — пошепки відповіла вона. — Значить, ви отримали мого листа?

— Так, — відповів Морлі.

— Хвала Творцеві! Директор Лінскотт, дуже важливо, щоб я поговорила з вами про міністра Шанбора. Він прикидається, що підтримує культуру Андера, але він гірший зразок людини, яка тільки може займати цей пост або будь-який інший. Перш ніж розглядати його кандидатуру як майбутнього Суверена, вам слід почути про його підлість. Цей кабан примусив мене до… згвалтував… Але це лише квіточки. Все йде до набагато гіршого. Заради порятунку нашого народу ви повинні вислухати мене.

Несан дивився на її гарне обличчя, осяяне світлом, що лилося з вікон. Далтон Кемпбелл не сказав, що вона така красуня. Вже не така молода, звичайно. Жінок її віку Несан зазвичай не сприймав як красивих, і тепер його здивувало, що він думає про стару даму — на вигляд їй було років тридцять — як про привабливу жінку. Несан повільно і беззвучно видихнув, збираючи волю в кулак, але нічого не міг з собою вдіяти і дивився туди, де було надіто — точніше, не було надіто нічого.

Несан згадав, як дами на сходах обговорювали такі сукні, в якій зараз була Клодін Уінтроп. Він зроду не бачив настільки оголених жіночих грудей. Від хвилювання груди її важко здіймались, і у Неса від цього видовища очі буквально лізли на лоб.

— Не могли б ви вийти сюди? — Пошепки попросила вона, звертаючись до темного прорізу, де стояв Морлі. — Будь ласка! Мені страшно.

Раптово Несан зміркував, що прийшов його черга. Він ковзнув через бочку і безшумно рушив до жінки.

Шлунок скрутило в вузол, і щоб щось розгледіти, довелося стерти застилаючий очі піт. Він намагався дихати рівно, але серце відмовлялося його слухати. Він повинен це зробити. Але, добрі духи, як же йому страшно!

— Директор Лінскотт? — Знову звернулася вона до Морлі.

Несан схопив її за лікті і вивернув руки за спину. Жінка ахнула. Юнак здивувався, наскільки просто виявилося утримувати її руки за спиною. Дама була розгублена і здивована. Як тільки Морлі побачив, що Несан її схопив, він миттєво вискочив з пітьми.

І не встигла вона закричати, як Морлі зі всієї сили штовхнув її кулаком в живіт. Сильний удар ледь не збив з ніг і жінку, і тримаючого її Несана.

Клодін Уінтроп склалася навпіл, і її вирвало. Несан відпустив їй руки. Вона притиснула їх до живота і опустилася на коліна, її огидно вивертало. Морлі з Несаном відійшли трохи вбік, щоб не забруднитися. Але вони зовсім не збиралися йти далі, ніж на відстань витягнутої руки.

Коли спазми припинилися, жінка випросталась і спробувала піднятися на ноги, ловлячи повітря ротом. Морлі ривком підняв її і знову вивернув їй лікті.

Несан знав, що тепер його черга проявити себе. Ось він, його шанс захистити міністра. Шанс зробити так, щоб Далтон Кемпбелл пишався ним.

Несан теж двинув жінку в живіт так сильно, як тільки смів.

Він ще ніколи нікого не бив, тільки своїх друзів, та й то жартома. Але ні разу ось так, свідомо, бажаючи заподіяти біль. Її живіт виявився маленьким і м'яким. І Несан зрозумів, яку біль заподіяв їй удар.

Йому стало нудно. І в той же час її біль збуджувала. Так жорстоко поводилися його хакенські предки. Ось що було в них найжахливіше. І в ньому самому. Очі жінки розширилися від жаху, вона судорожно намагалася вдихнути, але безуспішно, лише мовчки невідривно дивилася на свого мучителя, як вівця на м'ясника. Як колись її андерські предки дивилися на предків Несана.

— У нас для тебе повідомлення, — сказав Несан. Вони з Морлі заздалегідь умовилися, що говорити буде Несан. Морлі не дуже добре все запам'ятовував, а Несан завжди відрізнявся гарною пам'яттю.

Жінка нарешті відновила дихання. І тоді Несан завдав їй ще три удари поспіль. Швидких. Сильних. Жорстоких.

— Ти чуєш? — Прогарчав він.

— Ах ти, жалюгідний хакенський негідник…

І тут Несан врізав їй з усієї сили. Так, що навіть кулак заболів. Морлі подався на крок назад. Жінка обвисла у Морлі в руках, давлячись сухими спазмами. Несану хотілося вдарити її по обличчю — заткнути їй кулаком рот, — але Далтон Кемпбелл суворо наказав не залишати слідів.

— На твоєму місці я б не став більше його обзивати, — порекомендував Морлі, схопивши її за волосся і грубо поставивши на ноги.

Він так сильно закинув їй голову, що груди повністю вивалилися з декольте. Несан застиг. Він не знав, чи слід йому поправити їй сукню, і тупо видивлявся на жінку. Морлі теж глянув через її плече і посміхнувся Несану.

Жінка опустила погляд і побачила, що її груди виставлені на загальний огляд. Потім підняла голову і покірно закрила очі.

— Будь ласка, — промовила вона, важко дихаючи, — не бийте мене більше!

— Ти готова слухати?

— Так, пане, — кивнула вона.

Це звернення здивувало Несана більше, ніж вид оголених грудей. Ніхто і ніколи за все його життя не називав його паном. Ці два простих слова прозвучали так дивно для його слуху, що він якийсь час мовчки на неї дивився. Чи не знущається вона над ним? Але коли вона подивилася йому в очі, Несан зрозумів, що ні.

Музика наповнювала його такими відчуттями, яких він раніше ще не відчував. Ніколи ще він не був важливою персоною, ніколи ще його не називали «пан». Ще сьогодні вранці його обзивали несуном. А тепер андерка називає його паном. І все це — завдяки Далтону Кемпбеллу.

Неса знову вдарив її в живіт. Просто тому, що йому так захотілося.

— Будь ласка, пане! — Закричала вона. — Будь ласка, не треба більше! Скажіть мені, що вам потрібно. І я це зроблю. Якщо ви хочете мене, я підкорюся. Тільки не бийте мене більше! Будь ласка, пане!