— Чоловік? — Повторила Келен трохи голосніше і трохи наполегливіше.

Темні очі Дю Шайю звернулися на Келен, всім своїм виглядом вона демонструвала, що вельми неохоче відриває погляд від Річарда.

— Так, чоловік. Я Дю Шайю, дружина Кахаріна, Річарда, Шукача. — Дю Шайю погладила свій випираючий живіт і засяяла від гордості. — Я ношу його дитя.

— Надай це мені, Мати-сповідниця, — втрутилася Кара. В голосі її звучала неприхована погроза. — Цього разу я цим займуся.

Кара вихопила кинджал з-за пояса Чандалена і кинулася до Дю Шайю.

Річард виявився швидшим. Метнувшись до Морд-Сіт, він штовхнув її в груди. Це не тільки зупинило Кару, але і відкинуло на крок назад. Річарду і без неї вистачало турбот.

Він штовхнув її ще разок і змусив відступити ще на кілька кроків від стоячої групи.

— А тепер слухай мене! — Річард вирвав з пальців Морд-Сіт кинджал. — Ти рівним рахунком нічого не знаєш про цю жінку.

— Я знаю…

— Нічого ти не знаєш! Слухай мене! Ти воюєш з минулим. Це не Надін! І нічого спільного з Надін не має!

Стриманий гнів нарешті прорвався. З лютим криком Річард увігнав кинджал в землю з такою силою, що той повністю пішов в грунт.

Келен поклала руку йому на плече.

— Річард, заспокойся. В чому справа? Що тут відбувається? — Річард п'ятірнею скуйовдив волосся. Зціпивши зуби, він озирнувся і побачив, що шестеро чоловіків як і раніше стоять на колінах.

— Джіан і всі інші, піднімайтеся з колін! Вставайте!

Чоловіки миттєво піднялися. Дю Шайю спокійно і терпляче чекала. Чандален і його мисливці позадкували. У Племені Тіни Річарда прозвали Річард-з-характером і, хоча й не здивувалися його спалаху, все ж вирішили за краще відійти подалі.

Ні Чандален, ні хто інший не підозрювали навіть, що злився Річард не на те, що вбило одного з них, а швидше за все, як він тепер розумів, двох — і напевно вб'є більше.

Келен стурбовано глянула на нього.

— Річард, заспокойся і візьми себе в руки. Хто ці люди? Він ніяк не міг заспокоїти дихання. І серцебиття. І розтиснути кулаки. І привести в порядок стрибаючі думки. Здавалося, буквально все вийшло з-під контролю. Пригнічені страхи вирвалися назовні і обрушилися на нього всі разом.

Йому слід було згадати це раніше! Річард подумки паплюжив себе за недогляд.

Але має ж бути спосіб перешкодити цьому! Треба обміркувати все як слід. Пора припинити боятися того, що ще не відбулося, і думати про те, як не дати цьому здійснитися.

І тут він усвідомив, що все вже трапилося. І зараз йому потрібно шукати рішення.

Келен взяла його за підборіддя і заглянула в очі.

— Річард, відповідай мені. Хто ці люди? — Він з безпорадною люттю потер лоба.

— Це бака-бан-мана. Що означає «не мають господарів».

— Тепер у нас є Кахарін, і ми більше не бака-бан-мана, — повідомила, не рухаючись з місця, Дю Шайю. — Тепер ми бака-тау-мана.

Не багато чого зрозумівши з пояснення Дю Шайю, Келен знову звернулася до Річарда. Цього разу в її голосі прозвучали роздратовані нотки.

— Чому вона говорить, що ти її чоловік?

Думки Річарда вже були так далеко, що йому довелося зосередитися, щоб зрозуміти, про що запитує Келен. Вона не розуміла всієї складності завдання. Для Річарда питання Келен здавався абсолютно незначним. Давня історія. Дрібниці в порівнянні з навислим над ними майбутнім.

Він нетерпляче спробував її заспокоїти.

— Келен, це зовсім не те, що ти думаєш. — Вона облизала губи і зітхнула.

— Відмінно. — Зелені очі дивилися прямо на нього. — Тоді чому б тобі не пояснити мені толком?

— Ти що, не бачиш? — Охоплений нетерпінням, він вказав на Дю Шайю. — Це древній закон! Згідно їхньому древньому закону, вона моя дружина! У всякому разі, вона так вважає.

Річард здавив пальцями скроні. Голова аж гула.

— У нас великі неприємності, — пробурмотів він.

— У тебе вічно великі неприємності, — хмикнула Кара.

— Кара, припини, — крізь зуби процідила Келен і знову звернулася до Річарду: — Річард, про що ти верзеш? Що взагалі відбувається?

В голові проносилися уривки з щоденника Коло. Він ніяк не міг зібратися з думками, Світ тріщить по швах, а її цікавить торішній сніг. Оскільки він абсолютно ясно бачив жахливу перспективу, то ніяк не міг зрозуміти, чому Келен цього не бачить.

— Ти що, не бачиш?

Думки Річарда скажено кидалися, перебираючи примарні можливості, поки він намагався збагнути, що ж робити далі. Час стрімко втікав. Він навіть не знав, скільки його залишилося.

— Я бачу, що ти зробив їй живіт, — заявила Кара.

— Після всього, що ми пережили разом, ти про мене такої чудесної думки, Кара? — Суворо подивився на Морд-Сіт Річард.

Кара єхидно схрестила руки на грудях і не відповіла.

— Підрахуй сама, — сказала Карі Келен. — Коли ця жінка завагітніла, Річард був бранцем Морд-Сіт в Народному Палаці Д'хари.

На відміну від ейджів, що носив на шиї Річард в пам'ять про двох жінок, які віддали за них з Келен життя, Келен носила ейдж Денни, тієї Морд-Сіт, що за наказом Даркена Рала полонила Річарда і замучила мало не до смерті. Денна вирішила зробити Річарда своїм партнером, але ніколи не розглядала це як шлюбні відносини. Для Денни це був всього лише ще один спосіб мучити і принижувати його.

Зрештою Річард простив Денні те, що вона з ним робила. Денна, знаючи, що він уб'є її, щоб втекти, віддала йому свій ейдж і просила пам'ятати про неї не просто як про Морд-Сіт. Вона попросила його розділити з нею її останній подих. Саме завдяки Денні Річард став розуміти цих жінок і співчувати їм, а тому і став єдиною людиною, якій вдалося вирватися від Морд-Сіт.

Річард здивувався, що Келен вже все підрахувала. Він очікував, що вона засумнівається в ньому. І помилився. Келен, здавалося, прочитала, про що він думає, по його очах.

— Це робиться чисто автоматично, — шепнула вона. — Розумієш? Річард, будь ласка, поясни, що відбувається.

— Ти ж сповідниця. Ти знаєш, наскільки по-різному укладаються шлюби. Крім тебе, всі сповідниці вибирали собі чоловіка, виходячи зі своїх власних міркувань, тільки не по любові, і перед тим, як вийти заміж, застосовували до партнерів свою магію. Думка чоловіка нікого не цікавила, вірно?

Сповідниця вибирала собі чоловіка приблизно за тим же принципом, як вибирають хорошого виробника. Оскільки магія сповідниць знищувала обраного чоловіка як особистість, то, як би їй того не хотілося, при виборі чоловіка для Сповідниці місця для любові не було. Сповідниця обирала чоловіка, виходячи з тих якостей, які він міг передати дочці.

— Там, звідки я родом, — продовжив Річард, — часто пару своїм дітям вибирають батьки. В один прекрасний день батько може сказати: «Ось цей буде твоїм чоловіком «або» Ось ця буде твоєю дружиною «. У різних народів різні звичаї та обряди.

Келен швидко глянула на Дю Шайю. Погляд її зупинився двічі — спочатку на обличчі, потім на животі..

Коли очі Келен знову звернулися на чоловіка, погляд їх раптово став крижаним.

— Ну так розкажи мені про її закон.

Келен несвідомо смикала висячий на золотому ланцюжку темний камінчик, подарований Шотою. Відьма абсолютно несподівано завітала до них на весілля, і Річард відмінно пам'ятав її слова.

«Це мій подарунок вам обом. Я роблю це з любові до вас і до всіх інших. Поки ти будеш носити це, у тебе не буде дітей. Святкуйте ваш союз і вашу любов. Тепер ви одержали один одного, чого завжди і хотіли. Гарненько запам'ятаєте мої слова — ніколи не знімай цей камінь, коли будете разом. Я не дозволю дитині чоловічої статі, яка народилося від цього союзу, жити. Це не загроза. Це обіцянка. Але якщо ти забудеш про моє прохання, я згадаю про свою обіцянку».

Відьма тоді заглянула Річарду в очі і додала: «І краще тобі битися з самим володарем Нижнього світу, ніж зі мною».

Витончений трон Шоти був обтягнутий шкірою досвідченого чарівника, який колись заступив Шоті дорогу. Річард мало що знав про свій природжений дар. Він не дуже вірив словами Шоти, що їх дитина буде чудовиськом, здатним знищити світ, але поки що вони з Келен вирішили прислухатися до попередження відьми. Та й вибору у них не було.