Чоботи Морлі скрипнули, коли він присів навпочіпки поряд з Несаном. Несан, як і інші, пішов на сьогоднішню справу в чоботях, частиною уніформи гінців. Навряд чи хто перехожих це зауважить.

Хоча Морлі і не був ще гінцем, майстер Кемпбелл попросив його приєднатися до Несана і тих гінців, що опинилися в межах досяжності. Морлі засмутився, що не отримав місця гінця разом з Несаном. Несан передав йому слова майстра Кемпбелла, що поки Морлі може бути час від часу корисним для різних справ і в один прекрасний день швидше за все увіллється в колектив гінців. І поки що така перспектива Морлі цілком втішила.

Нові приятелі з гінців були хлопцями непоганими, але Несан все одно був радий товариству Морлі. Вони досить довго разом пропрацювали на кухні, а це щось та означало. Коли ти кілька років з кимось разом випиваєш, то утворюється досить міцний зв'язок. У всякому разі, на думку Несана. Морлі, схоже, думав так само і був радий запрошенню і черговій можливості проявити себе.

Незважаючи на страх, Несан не хотів підводити Далтона Кампбелла. До того ж у них з Морлі були свої причини постаратися сьогодні: в них був особистий інтерес. І все ж у Несана безперервно потіли долоні, і він раз у раз витирав їх об коліна.

Морлі ткнув Несана в бік. Несан подивився на тьмяно освітлену дорогу, яка тяглася уздовж двох, або триповерхових кам'яниць, і побачив Клодін Уінтроп, яка щойно вийшла на ганок. З нею був чоловік, як і говорив майстер Кемпбелл. Багато одягнений андерець з мечем при боці. Судячи з вузьким піхов, меч був легким. Швидка і смертельно небезпечна зброя, прикинув Несан, подумки зробивши цим мечем пару фінтів.

Роулі в лівреї гінця підійшов до високого андерця і вручив згорнутий сувій. Вони перекинулися парою слів, поки чоловік розкривав аркуш і читав послання, але Несан був занадто далеко, щоб розчути, про що мова.

У трактирі, як і раніше звучала музика. Менестрель то грав на гобої, то співав, то грав на лютні.

Чоловік засунув папір у кишеню дублету і, повернувшись до Клодін Уінтроп, щось промовив. Слів Несан не розчув. Вона подивилася в сторону Ферфілда, похитала головою і вказала в напрямку маєтку, туди, де біля дороги в темряві ховалися гінці, одягнені в лахміття. Клодін посміхалася і явно перебувала в гарному настрої.

Чоловік потиснув їй руку, бажаючи, треба думати, доброї ночі, і поспішив у місто. Вона помахала йому вслід.

Роулі приніс послання від Далтона Кемпбелла. І тепер, вручивши його, розчинився у темряві. Роулі пояснив усім, як і що буде відбуватися. Він завжди інструктував інших. У відсутність Далтона Кемпбелла Роулі завжди знав, що треба робити.

Несану Роулі подобався. Як для хакенця він був дуже впевнений у собі. Далтон Кемпбелл ставився до нього з повагою, як і до всіх інших, але все ж трохи з більшою, ніж до інших. Будь Несан сліпим, то міг би подумати, що Роулі — андерець. З тією лише різницею, що він добре ставився до Несана, хоч і по-діловому.

Клодін Уінтроп на самоті покрокувала до маєтку. Двоє патрульних міської гвардії, здоровенні андерці з алебардами, обходячи вулицю, подивилися їй услід. До маєтку було недалеко. Від сили годину ходьби.

Ніч видалася приємна, досить тепла, але не настільки, щоб було занадто жарко йти пішки. У небі світив повний місяць. Приємна ніч для прогулянки. Жінка накинула на плечі кремову шаль, хоча, як зауважив Несан, нині виріз її плаття був не таким низьким, як минулого разу.

Вона могла би сісти на лавочку і дочекатися якої-небудь карети з тих, що регулярно курсували між містом і маєтком, але не стала. У цьому не було особливої необхідності. Коли карета нажене її по дорозі, вона завжди зможе туди сісти, якщо втомиться йти.

Роулі подбав про те, щоб карета затрималася з якоїсь причини.

Несан чекав там, де їм велів чекати Роулі, і спостерігав за швидко крокучою по вулиці Клодін Уінтроп. Музика звучала у нього у вухах. Її ритм збігався з ритмом його серця.

Він дивився, як Клодін йде по вулиці, і вистукував пальцями по коліну мелодію пісеньки «До криниці і назад», де розповідалося про чоловіка, який доглядає за жінкою, яку він любить, а вона не звертає на це уваги. Чоловіку нарешті це набридло, і, як співається в пісні, він її спіймав і запитав, чи вийде вона за нього заміж. Вона сказала «так». І тоді чоловік злякався, і вона почала ганяти його до колодязя і назад.

Чим далі Клодін йшла, тим сильніше сумнівалася в правильності прийнятого рішення. Вона раз у раз поглядала по сторонах — праворуч, де простягалося поле пшениці, або наліво, де росло сорго. Чим далі залишалися позаду вогні міста, тим швидше вона крокувала. Тепер лише місяць супроводжував її на дорозі, яка вилася серед полів.

Несан, сидячи навпочіпки, погойдувався з боку в бік, серце відчайдушно калатало. Він палко бажав опинитися де-небудь в іншому місці, де завгодно, тільки не тут. Потім, коли вони зроблять те, що повинні, ніщо вже не буде таким, як раніше.

Він не знав, чи зможе зробити те, що велено. Не знав, чи вистачить йому духу. Зрештою, людей і без нього достатньо. Йому немає необхідності проявляти себе. Інші впораються і самі.

Але Далтон Кемпбелл хотів, щоб це зробив він, Несан. Хотів, щоб він засвоїв, як треба діяти, якщо люди не виконують своїх обіцянок. Хотів, щоб Несан став повноправним членом команди гінців.

А для цього йому необхідно виконати наказ. По-справжньому прийняти участь. Їм-то он явно не страшно, не те що йому. Значить, йому ніяк не можна показувати свій страх.

Він застиг, широко відкритими очима дивлячись на підходячу ближче жінку. Пісок скрипів під її ногами. При одній лише думці про майбутнє його охопив жах. Як він мріяв, щоб Клодін розвернулася і побігла назад. Вона ще досить далеко від них. А все здавалося так просто, коли він кивав, слухаючи вказівки Далтона Кемпбелла!

Коли Несан, стоячи в кабінеті Кемпбелла, слухав інструкції, все здавалося простіше простого. При світлі дня все виглядало логічним і правильним. Несан намагався допомогти їй, попередив про наслідки. Не його вина, що вона не послухалася наказу.

Але зараз, у темряві ночі, серед полів, коли Клодін вже зовсім поруч, все виглядало інакше.

Несан зціпив зуби. Він не може підвести інших. Вони ще будуть пишатися ним. Він доведе, що гідний цього.

Тепер у нього нове життя. Він не хоче знову опинитися на кухні, щоб Джиллі знову тягала його за вуха і виговорювала за його мерзенну хакенську поведінку. Не бажає знову стати несуном, як його обзивали до того, як Далтон Кемпбелл надав йому можливість проявити себе.

Несан мало не заволав від несподіванки, коли Морлі кинувся до жінки.

І, не роздумуючи, кинувся слідом за приятелем.

Клодін ахнула. Вона спробувала закричати, але Морлі заткнув їй рота м'ясистою долонею. Всі троє звалилися на землю, і Несан боляче вдарився ліктем. Морлі всією тушею приземлився на жінку, впечатавши її в дорогу. Вона тільки охнула.

Спочатку вона лягася і відпихала їх, намагалася кричати, але все марно: вони були занадто далеко від житла.

Здавалося, вона складається з одних колін і ліктів, так відчайдушно вона билася за життя. Несану нарешті вдалося перехопити їй одну руку і з хрускотом завернути за спину. Морлі вчепився в іншу руку і ривком поставив її на ноги. Несан швидко зв'язав їй руки за спиною, а Морлі увіткнув в рот кляп і для надійності замотав зверху ганчіркою.

Морлі з Несаном підхопили Клодін під руки і потягли по дорозі. Вона впиралася каблуками, звивалася, пручалася. Підскочили інші. Двоє схопили її за ноги, відірвали від землі й понесли. Третій схопив за волосся.

Вп'ятьох, оточені іншими, вони пронесли її ще приблизно з півмилі, подалі від міста. Клодін Уінтроп в жаху намагалася кричати, але видавала лише глухе мукання. Всю дорогу вона відчайдушно крутилася і звивалася.

Після того, що вона накоїла, у неї були всі підстави впасти в паніку.

Коли місто сховався за обрієм, вони звернули вправо, рушивши по полю. Треба було забратися подалі від дороги — на випадок, якщо раптом хто-небудь явиться. Не вистачало тільки, щоб на них несподівано наткнулася якась карета. Тоді довелося б кидати Клодін і розбігатися. Далтону Кемпбеллу не сподобається, якщо вони провалять справу.