— Але там було зовсім не тридцять чи сорок чоловік, — проголосив майстер Спінк і обвів пальцем аудиторію — Там були всі ви! Всі ви, хакенци, згвалтували її, а потім убили. Через ту ненависть, яку все ще виношуєте в ваших серцях, ви всі брали участь у згвалтуванні і вбивстві.

Він повернувся спиною до слухачів.

— А тепер геть звідси! Досить з мене на сьогодні ваших повних ненависті хакенських очей. Я більше не можу виносити ваших злочинів. Забирайтеся геть! Вимітайтеся до наступних зборів і подумайте про те, як вам стати краще.

Несан кинувся до дверей. Він не хотів упустити Беату. Не хотів розшукувати потім її на вулиці. Він втратив її в прямуючому назовні натовпі, але ухитрився проштовхнутися в перші ряди виходячих людей.

Опинившись на свіжому повітрі, Несан відійшов убік. Він уважно оглянув тих, хто вийшов до нього, але Беати не помітив. Відійшовши в тінь, він прийнявся чекати, не спускаючи очей з потоку людей.

Побачивши дівчину, він голосним шепотом покликав її.

Беата зупинилася і закрутила головою, намагаючись зрозуміти, звідки і хто її кличе. Ідучі слідом натикалися на неї, і вона зробила крок у бік, ближче до Несана.

На ній не було того синього плаття, що так подобалося Несану і в якому вона була в той день, коли її покликали до міністра. Сьогодні вона одягнула сукню пшеничного кольору з темно-коричневою накидкою.

— Беата, мені треба з тобою поговорити.

— Несан? — Вона взялася в боки. — Несан, це ти?

— Так, — прошепотів він.

Вона повернулася, щоб піти. Неса схопив її за руку і рвонув до себе в тінь. Останні слухачі квапливо розходилися по домівках, не звертаючи ніякої уваги на зустріч двох молодих людей після зборів. Звичайна справа. Беата спробувала вирватися, але Несан тримав міцно і тягнув її далі до дерев і кущів, ростучим біля зали зібрань.

— Пусти! Зараз же відпусти, Несан, а то я закричу!

— Мені необхідно з тобою поговорити, — наполегливо зашепотів він. — Пішли!

Вона почала вириватися. Але Несан наполегливо тягнув її за собою, поки вони не опинилися в глибокій тіні за кущами, де їх ніхто не міг побачити. І якщо вони не будуть шуміти, то й почути їх теж ніхто не зможе. Крізь гілля дерев світив місяць.

— Несан! Прибери від мене свої мерзенні хакенські граблі! Повернувшись до неї, він випустив її руку. Беата тут же підняла іншу, щоб вдарити його. Несан цього чекав і перехопив їй зап'ястя. Тоді вона всунула йому іншою рукою по щоці.

Він відважив їй зустрічний ляпас. Він ударив не сильно, але від несподіванки Беата отетеріла. Для хакенця вдарити когось було злочином. Але ж він вдарив її зовсім легенько. Він зовсім не збирався заподіяти їй біль, лише здивувати і змусити вислухати.

— Ти повинна мене вислухати! — Прогарчав він. — У тебе серйозні неприємності.

У світлі місяця він ясно бачив, що її очі метають блискавки.

— Це в тебе неприємності! Я розповім Інгеру, що ти затягнув мене в кущі, вдарив, а потім…

— Ти вже й так наговорила Інгеру достатньо! — Вона на мить замовкла.

— Не розумію, про що ти. Я піду. Не збираюся стояти тут і чекати, щоб ти знову вдарив мене, особливо коли ти тільки що продемонстрував своє мерзенне хакенське поводження з жінками!

— Ти все одно мене вислухаєш, навіть якщо для цього мені доведеться жбурнути тебе на землю і сісти зверху!

— Тільки спробуй, ти, худа маленька глиста! — Несан міцно стиснув губи, намагаючись не звертати увагу на образу.

— Беата, будь ласка! Будь ласка, вислухай мене. Мені потрібно сказати тобі дещо дуже важливе.

— Важливе? Може, для тебе і важливе, а мені наплювати! Нічого не бажаю слухати! Я знаю, який ти! Знаю, як ти радів…

— Ти хочеш, щоб працюючі у Інгера люди постраждали? Хочеш, щоб постраждав Інгер? Те, що я хочу сказати, до мене ніякого відношення не має. Не знаю, чому ти так погано про мене думаєш, але не збираюся виправдовуватися ні в чому. Те, що я хочу сказати, стосується тільки тебе.

Беата, пирхнувши, схрестила руки на грудях і якийсь час роздумувала. Несан виглянув між гілками, щоб переконатися, що ніхто за ними не стежить. Беата заклала волосся за вухо.

— Раз вже ти не збираєшся розповідати мені, який ти красунчик в цій розкішної формі, такій же, як у тих мерзенних владик, то так і бути, говори. Тільки швидко. У Інгера є для мене ще робота.

Несан облизав губи.

— Сьогодні Інгер привіз в маєток товар. Він поїхав сам, бо ти відмовилася надалі їздити в маєток.

— Звідки ти це знаєш?

— Вмію слухати.

— І яким це…

— Ти будеш слухати? У тебе великі неприємності, і тобі загрожує неабияка небезпека.

Вона взялася в боки, але замовкла, і Несан продовжив.

— Інгер вважає, що в маєтку тебе образили. Він зажадав, щоб з цією справою розібралися, і бажає знати ім'я кривдника.

Беата пильно подивилася на нього.

— Звідки тобі це відомо?

— Я ж сказав, що вмію слухати.

— Я Інгеру нічого не розповідала.

— Не важливо. Він сам здогадався чи як ще — не знаю, але суть в тому, що він турбується про тебе і горить бажанням, щоб з цією справою розібралися. Він вбив собі в голову, що бажає справедливості. І він не відступиться. Почне докопуватися.

Дівчина роздратовано зітхнула.

— Не треба мені було відмовлятися! Треба було поїхати, і не важливо, що зі мною могло знову статися.

— Я не виню тебе, Беата. На твоєму місці я вчинив би так само.

Вона підозріло глянула на нього.

— Я хочу знати, хто тобі все це розповів.

— Я ж гонець, розумієш, і кручусь біля всяких важливих людей. А ті розмовляють між собою про все, що діється в маєтку. Я просто чув розмову, от і все. Річ в тому, що, якщо ти почнеш розповідати про те, що сталося, люди вважатимуть, що ти хочеш заподіяти шкоду міністрові.

— Ой, та кинь ти, Несан! Я всього лише хакенська дівка! Як я можу нашкодити міністру?

— Ти ж сама мені розповідала, що люди думають, що він стане Сувереном. Ти чула коли-небудь, щоб хтось погано відгукувався про нього? Ну так от, міністр уже майже призначений Сувереном. І як, по-твоєму, поставляться до того, якщо ти почнеш ляпати язиком про те, що трапилося? Думаєш, що вважатимуть тебе хорошою дівчинкою, яка каже правду, а міністра брехуном, за те, що він спростовує твої слова? Нас вчать, що андерці не брешуть. Якщо ти скажеш хоч слово проти міністра, то це на тебе повісять ярлик брехухи. Більш того, брехухи, яка намагається заподіяти шкоду міністру.

Вона роздумувала над його словами як над якоюсь нерозв'язною загадкою.

— Ну, я взагалі-то не збиралася, але якщо б і сказала, то міністру довелося б визнати, що я кажу правду. Тому що це правда і є. Андерці не брешуть. Тільки хакенці по натурі своїй мерзотники. Якщо йому доведеться відповідати, то він скаже правду.

Неса сердито зітхнув. Він знав, що андерці краще них і що хакенці бридкі за самою своєю суттю, але поступово почав приходити до висновку, що андерці теж далеко не всі непорочні і ідеальні.

— Послухай, Беата, я знаю, чому нас вчили, але це не завжди правда. Деякі речі, яким вони нас вчать, повна дурість. Не все, що вони говорять, правда.

— Все правда, — відрізала вона.

— Ти можеш так думати, але це не так.

— Та ну? А мені здається, ти просто не бажаєш визнавати, наскільки огидні хакенські чоловіки. Просто не хочеш, щоб у тебе була така чорна душа. І хочеш, щоб не було правдою те, що ті хакенці зробили з тими нещасними жінками багато років тому, і те, що хакенці зробили з Клодін Уінтроп.

Неса відкинув волосся з лоба.

— Беата, ну подумай сама! Звідки майстер Спінк може знати, що зробили з кожною з тих жінок?

— З книжок, дубина! На той випадок, якщо ти забув, нагадаю, що андерці вміють читати! У маєтку повно книг, в яких…

— І ти думаєш, що мужики, які згвалтували цих жінок, потім зупинилися по дорозі, щоб записати все у подробицях? А попередньо поцікавились у цих жінок, як їх звати, а потім до дрібниць записали просто для того, щоб малися списки всіх їхніх діянь?