— Є ще якісь інші ідеї?

— Парочка. Залиште мене саму. — Коли він уже виходить з кухні, вона гукає: — Я вибачаюся за дим, але це насправді допомагає мені думати.

Поки Холлі надривається в кухні, а Джером робить те саме в його кабінеті, Ходжес, вмостившись у кріслі «Лей-Зі-Бой», задивився на пустий екран телевізора. Погане це місце, можливо, найгірше з усіх місце. Логічна частина його мозку розуміє, що у всьому, що сталося, винний Брейді Хартсфілд, але сидіння тут, в цьому «Лей-Зі-Бої», де він провів так багато банальних, насичених телепередачами післяобідніх годин, почуваючись нікчемним, відірваним від самого свого єства, яке він сприймав як належне впродовж усього трудового життя, позбавляє логіку будь-якої сили. Що вповзає потай на її місце — це жаска думка: він, Керміт Вільям Ходжес вчинив злочин халтурної поліцейської роботи, таким чином підбадьорюючи й допомагаючи Містеру Мерседесу. Вони з ним зірки реаліті-шоу «Білл і Брейді вбивають певних леді». Тому що, коли Ходжес озирається назад, схоже, там дуже багато жертв, які є саме жінками: Джейні, Олівія Трелоні, Дженіс Крей і її дочка Патриша… плюс Дебора Хартсфілд, яку, можливо, було отруєно, а не вона сама себе отруїла. «Ах, — думає він, — я сюди навіть не додав Холлі, яка, цілком можливо, з усього цього випірне ще більш грандіозно йобнутою, ніж та Холлі, яка в це була пірнула — якщо вона не знайде пароля… або якщо вона його таки знайде, а там, на мамциному комп’ютері, не виявиться нічого, що могло б допомогти нам знайти її сонячного хлопчика. А й справді, наскільки висока ймовірність такого?»

Сидячи тут, в цьому кріслі — розуміючи, що йому варто встати, але поки що нездатний поворухнутись — Ходжес думає про те, що його власний руйнівний каталог жінок сягає навіть далі. Його колишня дружина стала колишньою небезпідставно. Роки його майже алкоголічного пияцтва зіграли в цьому свою роль, але для Коріни (яка сама любила потягнути пару-трійку келишків, та й зараз, мабуть, любить), не головну. Там була та холодність, яка спершу прокралася в тріщини їхнього шлюбу та врешті-решт заморозила його цілком. Там було те, як він її віддаляв, запевняючи себе, що це заради її ж добра, бо так багато з того, чим він займався, було мерзотним і гнітючим. Як він десятками способів — подеколи жорстких, подеколи м’яких — давав їй зрозуміти, що в перегонах між нею і його роботою Коріна Ходжес завжди приходитиме другою. А щодо його дочки… ох. Бігме. Еллі ніколи не забуває надіслати йому вітальну листівку на день народження і на Різдво (хоча листівки на Валентинів день перестали приходити років з десять тому), ну й ще суботній вечір лише зрідка обходиться без її формального телефонного дзвінка, але бажання побачитися з ним вона не виказувала вже пару років як. Що насправді говорить усе, що потрібно сказати про те, як він спаскудив ці стосунки.

Його думки пливуть до того, якою гарною вона була ще дитиною, з отими її веснянками та гривкою рудого волосся — його маленька морквинка. Вона кидалася до нього по коридору, коли він повертався з роботи, і стрибала, знаючи, що він кине будь що, що тримає в руках, і підхопить її. Джейні казала, що обожнювала «Бей Сіті Роллерз», а в Еллі були свої улюбленці, свої власні дитячі хлопчики поп-ідоли. Вона купувала їхні платівки за свої власні кишенькові гроші — такі маленькі, з великими отворами в центрі[333]. Хто був на них? Він не пригадає, тільки те, що одна з тих пісень у неї крутилася знову й знову — про «кожний твій порух і кожний твій крок»[334]. Чи то був гурт «Бананарама», чи «Томпсон Твінз»? Він не знає, але знає те, що сам ніколи не водив її на жоден концерт, хоча Корі, здається, водила її на Сінді Лопер[335].

Думки про Еллі та її любов до поп-музики видзвонюють новий запитальний сигнал, який змушує його сісти прямо, з розширеними очима, вчепившись пальцями в м’які поруччя крісла «Лей-Зі-Бой».

Чи дозволив би він Еллі сьогодні ввечері піти на цей концерт?

Відповідь: абсолютно ні. Ні в якому разі.

Ходжес дивиться собі на годинник і бачить, що час вже наближається до четвертої. Він підводиться з наміром піти в кабінет і сказати Джерому, щоб подзвонив своїй матері та сказав їй, щоб та тримала дівчат якомога далі від «МАКу», незважаючи на будь-які їхні психи й ридання. Звісно, сам він зателефонував Ларрі Віндому, зробив деякі застереження, але к чортам усі застереження. Він ніколи б не передовірив життя своєї Еллі тому Товчи-Тузаю. Ніколи.

Перш ніж він встигає зробити два кроки до кабінету, звідти гукає Джером:

— Білле! Холлі! Ідіть мерщій сюди! Здається, я знайшов дещо!

Вони стоять за спиною в Джерома, Ходжес зазирає через його ліве плече, Холлі — через праве. На екрані Ходжесового комп’ютера прес-реліз:

— Що ви на це думаєте? — питається Джером.

— Я думаю, ти вихопив те, що треба.

Велетенська хвиля полегшення прокочується через Ходжеса. Не сьогоднішній концерт, і не якийсь забитий людьми танц-клуб, і не той матч Малої ліги між «Дикими качками» та «Байбаками», що відбудеться завтра ввечері. А саме ця штука в «Посольських апартаментах». Мусить бути, надто перфектно тут все заокруглюється, щоб шукати іще щось інше. Для божевілля Брейді Хартсфілда характерна методичність; для нього альфа дорівнює омезі. Хартсфілд має намір закінчити свою кар’єру масового вбивці так само, як він її був розпочав — убивством міських безробітних.

Ходжес повертається, щоб поглянути, як це сприймає Холлі, але Холлі вже пішла з кабінету. Вона знову в кухні, сидить перед ноутбуком Дебори Хартсфілд, втупившись очима у віконце для пароля. Плечі в неї похилені. Сигарета на блюдечку поряд з нею дотліла вже до самого фільтра, залишивши по собі акуратний рулончик попелу.

Цього разу він зважується на ризик торкнутись її.

— Все гаразд, Холлі. Пароль не має значення, тому що ми вже знаємо місце. За пару годин, коли мусить трохи спасти ажіотаж навкруг тієї справи в Лоутавні, я збираюсь зв’язатися з моїм старим напарником і все йому розповісти. Вони запровадять БОЛО на Хартсфілда та його машину. Якщо вони не впіймають його до ранку суботи, то перехоплять, коли він наближатиметься до того ярмарку робочих місць.

— І нема нічого, що ми могли б зробити сьогодні ввечері?

— Я про це думаю.

Мається один варіант, хоча там така ймовірність удачі, що практично дорівнює неймовірності.