Солдат швидко зібрав дюжину чоловік, які оточили Ріккі, Сестру Тахіру, Рейчел і Зедда. Рейчел для переконливості заревіла від страху. Вийшло достовірно. Чейз іноді штовхав її у спину, підганяючи йти швидше.

Зедд швидко подивився через плече на сонце, яке вже досягло горизонту.

Біля загородження похмурі охоронці уважно оглянули групу, поки вони підходили. Солдати сумнівалися, але все ж розімкнули ряди. Їх обов'язком було не пропускати охочих увійти за огорожу, і на якусь мить їх спантеличило, що група людей у формі Імперського Ордена збирається вийти з бранцями за межі табору. Один із охоронців вийшов і звернувся до них.

Чейз підняттям руки зупинив його.

— Ідіот! Геть з дороги! Наказ Імператора! — Гримнув він.

Охоронець відскочив убік і здивовано дивився, як процесія проходить мимо. Поки він вирішував, що робити, вони пройшли, загубившись в нетрях великого табору.

Так вони покинули серце табору. Тут же солдати регулярних військ, побачивши Ріккі, що йшла попереду, рушили, щоб перепинити їм шлях. Красива жінка, з'явившись серед солдатів, явно напрошувалася на неприємності, і оскільки ці люди бачили, що щось відбувається в районі розміщення командування, вони вирішили, що їм представилася хороша можливість для розваги, поки влада зайнята своїми справами. Ріккі і Чейз наказали групі йти швидше. Усміхаючись, солдати зімкнулися, загороджуючи шлях. Один із солдатів, у якого не вистачало двох передніх зубів, вийшов вперед. Засунувши великий палець однієї руки за пояс, він простягнув уперед іншу, зупиняючи їх.

— Стійте. Думаю, леді хочуть залишитися погостювати.

Не гаючи часу, Рейчел запустила руку під сукню і вийняла ніж. Дівчинка не змінила кроку, не озирнулася, а просто кинула його через плече. Плавним рухом, не збиваючись з кроку, Чейз спіймав ніж і кинув його в беззубого. З глухим звуком ніж по руків'я увійшов людині в лоб.

Солдат звалився. Рейчел швидко дістала і перекинула другийий ніж через плече. Чейз спіймав його і відправив за призначенням. Поки другий чоловік замертво осідав на землю, інші мимоволі відступили, дозволивши маленькій групі пройти між ними. Право смерті визнавалося в таборі Ордена вагомим аргументом.

Елітні війська чи ні, але солдати, підбадьорені власною чисельною перевагою, бачачи прекрасних жінок, не збиралися відмовлятися від своїх бажань. Розпалені і збуджені чоловіки знову присунулися ближче.

Зедд крадькома кинув погляд назад, на багровіючий диск сонця.

— Зараз. Лягайте на землю! — Крикнув він друзям.

Рікка, Чейз, Рейчел і Зедд впали в бруд.

Оточуючй, дивлячись на них, застигли в подиві. Солдати, що супроводжували втікачів, тримаючи зброю напоготові, також зупинилися, нічого не розуміючи.

— Допоможіть. Ці люди… — закричала Сестра Тахіра, побачивши єдину можливість.

Її слова потонули у спалаху діамантового світла.

В наступну мить страшенний вибух потряс землю. І одразу ж з ревом налетіла хвиля осколків.

Солдати злетіли в повітря. Солдати елітних військ, які супроводжували їх, теж вверх ногами пронеслися в повітрі над Зеддом.

Деякі летіли, вже продірявлені осколками. Сестра Тахіра повернулась на звук. Колесо воза підлетіло з неймовірною швидкістю до її грудної клітки, розірвавши тіло навпіл. Закривавлене колесо полетіло далі, навіть не втративши швидкості. Половинки її тіла розметалося по землі серед незліченних людських тіл.

Коли світло позаду стало згасати, піднялося жахливе виття поранених людей в сутінках, що настали після заходу сонця.

Зедд сподівався, що Еді не втрачала часу і встигла врятуватися.

Чейз схопив старого чарівника за плече і поставив його на ноги, іншою рукою піднімаючи Рейчел і підхоплюючи дівчинку. Ріккі підняла Зедда за друге плече і штовхнула його вперед. Обидва рятівники Зедда разом потягли діда крізь різанину.

Рейчел заховала обличчя в Чейзове плече.

Зедд хотів було запитати охоронця кордону, навіщо він навчив маленьку дівчинку цим штучкам з ножами, але згадав, що сам був одним з тих, хто дав Чейзу завдання навчити дівчинку всьому, що повинен знати охоронець кордону.

Рейчел — особлива. Зедд хотів, щоб вона була готова до всіх випробувань життя.

— Тобі слід було дозволити мені змусити Сестру зняти ошийник, коли був шанс, — на бігу викрикнула Ріккі.

— Якби ми втратили час, то залишилися б там і познайомилися з вогненною кулею, — відгукнувся Зедд.

— Думаю, так, — погодилася вона.

Втікачі трохи уповільнили хід, щоб відновити дихання, люди навколо металися в різних напрямках, волаючи від отриманих ран. Ніхто й не помічав, що четверо людей, які йдуть повз них, цілі та неушкоджені.

— Спасибі, що прийшла врятувати мене, — сказав Зедд, обнявши Ріккі за плечі, поки вони швидко пробиралися крізь табір Ордена.

— Я б не залишила тебе цим свиням після всього, що ти для нас зробив, — блиснула дівчина хитрою посмішкою. — Крім того, Кара відправилася з лордом ралом захищати його, і я впевнена, він хотів би, щоб Морд-Сіт захищали його дідуся так само добре.

Зедд зрозумів, що не був божевільний. Його світ знову стояв на ногах.

— Коні і поклажа надійно заховані, — повернувся до них Чейз. — По дорозі нам треба роздобути коня для Ріккі.

Рейчел спостерігала з-за плеча охоронця кордону, обійнявши його руками за шию.

— Чейз незадоволений тим, що залишив всю свою зброю там і тепер занадто легко озброєний, — прошепотіла вона, хмуро подивившись на Зедда.

Старий чарівник кинув погляд на арсенал Чейза: бойова сокира на одному стегні, меч на іншому і два ножі на спині.

— Так, я й сам бачу, що така беззахисність може зробити людину похмурою, — іронічно протягнув він.

— Мені не подобається це місце, — шепнула Рейчел на вухо Чейзу.

Він погладив її по голові, що лежала у нього на плечі.

— Скоро ми повернемося в ліси, малятко.

Втікачі віддалялися від криків і смерті. Такий жахливої картини, як та, що залишалася у них за спиною, Зедд не міг навіть уявити.

Верна зупинилася, помітивши вартового, що з'явився з темряви. Вона злегка натягнула поводи, щоб притримати коня і поговорити з ним.

— Аббатиса, думаю, що можлива атака, — доповів солдат, задихаючись від хвилювання.

— Чому ти так думаєш? В чому справа? — Насупилася Верна.

— Щось наближається по дорозі, — він вказав назад, на Кінський проїзд. — Схоже, віз.

Це була звичайна тактика супротивника. Ворог посилав до них різні сюрпризи — людей, які кралися в темряві, коней, замаскованих заклинанням і приречених на те, щоб в безумстві намагатися пробити захист. Загрозу могли нести і звичайні вози із захованими всередині лучниками, і грізні вітри, викликані і керовані могутніми заклинаннями, наповнені руйнівною магією різного роду.

— Зараз темно, так що командир вважає це підозрілим, і ми повинні передбачити будь-яку можливість атаки ворога.

— Звучить мудро, — схвалила Верна.

Жінці пора було повертатися назад у табір. Вона робила перевірку сама, бажаючи переконатися в міцності їх захисту, побачити людей на постах перед нічною зустріччю в таборі, де треба буде вислухати денні доповіді.

— Командир хоче знищити віз, поки той не під'їхав дуже близько. Я стежу за його пересуванням. Аббатиса, інших Сестер поблизу немає. Якщо ви не хочете подивитися на нього, то наші люди вийдуть на край скелі, скинуть камені і розіб'ють воза.

Верна повинна була повернутися для зустрічі з офіцерами.

— Передай своєму командирові, що він може чинити так, як вважає найбільш відповідним.

Солдат віддав честь, різко приклавши кулак до серця.

Верна повернула коня, глибше засунувши ногу в стремено. Чому люди Ордена думають, що віз зможе прорватися, особливо вночі? Звичайно, вони не настільки дурні, щоб думати, ніби воза не помітять у темряві. Вона зупинилася, впіймавши поглядом вже віходячого солдата.