Часу стояти і дивуватися не залишалося. Річард і його люди обернулися, щоб зустріти солдатів, які не постраждали від магічного удару. Тепер, коли їх число неабияк зменшились, солдати Ордена виявилися не здатні організувати ефективну оборону. Їх порубали люди Річарда.

Поки противники в розгубленості роздумували, з'явилися нові смертоносні кулі і прийнялися наздоганяти тих, хто пробував бігти або кидатися в атаку. В інших місцях солдати Ордена падали раніше, ніж Річард або його люди встигали торкнутися їх. Вони билися в агонії, схопившись руками за груди, і падали замертво.

На деякий час ранок наповнився тишею, що переривалася криками болю. Люди Річарда стовпилися навколо свого ватажка, не розуміючи, що відбувається, турбуючись, що повалені магічною силою вороги можуть раптово повстати і піднятися як ні в чому не бувало. Річард зрозумів, що вони сприймали атаку чаклунського вогню і магії зовсім не так, як він. Для них це було чудове спасіння.

Річард помітив двох чоловік біля будівлі. Один здавався вищим за іншого. Лорд Рал примружився, намагаючись розгледіти їхні обличчя, але це йому не вдалося. Спираючись рукою на плече Тома, він пішов до дивної пари.

— Річард, мій хлопчик, — привітав його Натан Рал, коли Річард підійшов ближче. — Радий бачити, що ти в порядку.

Енн, приземкувата жінка в простому сірому платті, посміхнулася притаманною тільки їй одній посмішкою, наповненою задоволенням, радістю і в той же час певного роду терпінням.

— Ви не можете собі уявити, як я радий вас бачити, — щиро відгукнувся Річард, ретельно стежачи за диханням і намагаючись не дихати занадто глибоко. — Але що ви тут робите? Як ви знайшли мене?

Натан вклонився з лукавою усмішкою.

— Пророцтво, мій хлопчику.

Стариган носив високі чоботи і мереживну білу сорочку з жилетом і елегантний оксамитовий плащ, закріплений на правому плечі. Пророк був у відмінній формі.

Річард побачив на поясі родича витончений меч в блискучих піхвах. Річарду здалося дуже дивним, що чаклун, який може управляти чарівним вогнем, носить меч. Ще більш дивним було те, що він раптом різко вихопив зброю.

Енн раптово скрикнула, коли хтось вистрибнув з-за будинку і схопив її. Це виявилася одна з мешканок Нотвіка, яка прийшла, щоб захистити армію Ордена — висока, худа жінка з виснаженим обличчям, грізним поглядом і довгим ножем.

— Ви — вбивці! — Кричала вона, її пряме волосся хиталосяся з боку в бік. — Вас переповнює ненависть!

Земля навколо Енн і жінки здибилася, вгору полетіли грудки землі і трави. Чарівниця намагалася чинити відсіч нападниці, не підозрюючи, що жінка позбавлена іскри дару. Проти необдарованих магія не працює.

Натан, що стояв недалеко від Енн, ступив уперед і без зайвої суєти всадив меч в тіло жінки. Та відсахнулася з мечем у грудях, на її обличчі промайнуло здивування. Фанатичка опустилася на землю, зісковзнувши з закривавленого леза.

Енн, звільнившись від нападниці, глянула на мертву жінку.

— Дійсно швидко, — визнала вона, хмуро подивившись на Натана.

Її рятівник посміхнувся тільки їм двом зрозумілому жартові.

— Я казав тобі, що їх магією не дістанеш.

— Натан, я все ще не розумію… — звернувся до пророка Річард.

— Іди сюди, моя люба, — крикнув Натан, подаючи сигнал комусь за спиною.

Дженнсен вибігла з-за будинку і обняла брата.

— Я така рада, що ти в порядку, — промовила вона. — Сподіваюся, ти на мене не сердишся. Натан з'явився в лісі майже відразу після того, як ти і решта пішли. Я згадала, що бачила його раніше, в Народному Палаці, в Д'Харі. Я знала, що він — Рал, так що я розповіла йому про наші проблеми. Вони з Енн захотіли допомогти. Ми поспішали, як могли.

Дженнсен очікувально подивилася на Річарда. Він відповів сестрі міцним обіймами.

— Ти молодець і все зробила правильно. Це просто чудово — використовувати свою голову для чогось не передбаченого наказами, — похвалив дівчину брат.

Тепер, коли жар битви покинув його, Річард знову відчував запаморочення. Він змушений був притулитися до стіни.

Натан підставив плече під іншу руку Річарда.

— Я чув, що в тебе проблеми з твоїм даром. Можливо, я зможу тобі допомогти.

— У мене немає часу. Ніколас Ковзаючий зловив Келен. Я повинен знайти її…

— Не намагайся здаватися дурнішим, ніж ти є, — обірвав його Натан. — Я швидко нприведу твій дар до гармонії. Тобі потрібна допомога іншого чарівника, щоб взяти дар під контроль — як в останній раз, коли я допоміг тобі. Поки не зцілишся сам, ти нікому не зможеш допомогти. Давай зайдемо в який-небудь будинок, де тихіше. Там я подбаю про саму більшу з твоїх проблем.

Найбільше Річард хотів знайти Келен, але поки не знав, де шукати дружину. Він відчув, як падає на руки родича, і віддав свою долю йому, його досвіду і глибоким знанням. Річард знав, що Натан правий. Він відчув на обличчі сльози. Сльози полегшення від того, що допомога нарешті прийшла. Хто краще за іншого чарівника зможе допомогти йому взяти дар під контроль?

Річард навіть не мріяв про таку можливість. Він планував спробувати дістатися до Ніккі, оскільки вона, як він думав, була єдиною, хто міг знати, що треба робити. Набагато краще, коли йому допоможе чарівник.

Тільки чарівник міг допомогти вирішити проблему з чаклунським даром.

— Тільки зроби все швидко, — попросив він Натана. Той посміхнувся фірмовою посмішкою Ралів.

— Ходімо. Ми приведемо в порядок твій дар дуже швидко.

— Спасибі, Натан, — пробурмотів Річард, дозволивши високій людині провести себе через дверний проріз.

Річард сидів, схрестивши ноги, обличчям до Натана. У кімнаті не було меблів. Чарівник сказав, що нічого не потрібно і йому достатньо підлоги і тиші. Енн також сиділа поруч, на підлозі. Річарда трохи здивувало те, що Натан дозволив жінці залишитися спостерігати за його діями, але він промовчав. Залишалася можливість того, що при зцілюванні може знадобитися її допомога в чомусь.

Решта чекали зовні. Кару не порадувала перспектива того, що Річард сховається з її очей, але він заспокоїв дівчину, сказавши, що йому так буде більш комфортно, і він зможе краще зосередитися на вирішенні проблеми, пов'язаної з його даром, якщо Морд-Сіт буде вартувати зовні.

Двоє вікон були завішені, заглушаючи більшу частину шуму і дозволяючи пробитися тільки слабкому світлу. Поклавши руки на коліна, провидець відкинувся, випрямляючи спину, і зробив глибокий вдих, мабуть, для додання собі авторитету. Натан одним з перших розповів Річарду про його дар, про те, що бойові чарівники, на зразок Річарда, відрізняються від інших чарівників. Замість того, щоб запечатувати суть сили в собі, вони за допомогою власних почуттів управляють своїм призначенням.

Природу їх сили важко пояснити. Натан говорив Річарду, що його сила пробуджується гнівом.

— Втратити себе в моїх очах, — спокійно промовив провидець.

Річард розумів, що цілитель намагається відсунути в бік його занепокоєння за Келен. Намагаючись дихати рівно, так, щоб не закашлятися, він втупився в напівприкриті, глибокі, темні, блискучі очі Натана Рала. Погляд чарівника втягував його в себе. Річард відчував себе так, як якщо б падав в ясне блакитне небо.

— Виведи назовні злість, Річард. Приклич гнів. Приклич лють і ненависть.

В голові у Річарда попливло. Він зосередився на виклику свого гніву. Подумавши про те, що Ніколас заволодів Келен, він без проблем викликав у собі білу лють.

Він відчував ще чиюсь сутність всередині своєї, як якщо б він тонув і хтось намагався тримати його голову над водою.

Він повільно плив. Один, в темному і мовчазному місці. Час нічого не значив. Час.

Йому потрібно вчасно дістатися до Келен. Він був її єдиним шансом. Річард відрив очі.

— Натан, вибач, але…

Пророк був покритий потом. Енн сиділа поруч з ним і тримала ліву руку Річарда. Натан стискав його праву руку. Річард обдумував те, що трапилося.