Чи маю я терпіти, щоб о тій порі, як я їм за номінальною ціною суп, не думаючи і не кажучи нічого поганого, до мене являлись оббирати і голову задурювати, змушуючи мене вичеберювати під їхнє примовляння:

Хто ївши суп ще й випива,
Коли душа вже нежива?

Але ж, Пріснодіво, скільки ми знаємо великих отаманів, яким на бойовищі роздавали тички святого хліба братерства, щоб вони пристойніше на те чхали, вахали стегнами, перділи і робили ще всякі там вихиляси!

Але нині всі помішалися розумом на лестерській сукнині: хто бахурує, хто — п'ять, чотири і два, і як Суд не дасть мудрого наказу, доведеться йому в цьому році, а то й у наступному, допивати послідки з чарок. І якщо якийсь побідаха йде до парні, аби йому нашмарували пику кізяком чи щоб купити зимові чоботи, а сержанти чи дозорці дістають декокт із клістирової рурки чи фекалії зі стольчаків із вічками під їхні сраки, то чи це не дає їм права гризти тестони і робити фрикасе з дерев'яних мисок?

Крути не крути, а буде так, як Бог дасть, і коли сонце зайшло, весь скот уже під стріхою. І я цьому не повірю, поки мене не підтримають люди серед білого дня.

Тридцять шостого року я придбав німецького коника, високого куцаня, гривастого рудавця, як запевняли золотарі; а проте нотар поставив своє cetera.[183]

Людина я не великовчена, щоб місяць зубами хапати, проте у горщику з маслом, де Вулканове справилля запечатане, пішла поголоска, що солоний бугай знаходив вино і без свічки, і зберігалося воно на дні мішка з вугіллям, у чоботях і прикрите фескою та гетрами, конче потрібними на те, щоб варити бурду, себто баранячу голову. Недарма каже прислів'я: видно добре чорні корови в горілій діброві, надто як ждеш своєї любови. Я радився з цього приводу з ученими світилами, і вони розв'язали цю задачу через а плюс б, а для цього треба лише влітку косити у підвалі, де повно паперу і чорнила, пер і чепеликів з Ліона на Роні, і тарабен і тараба, бо як тільки кінська збруя затхне часником, ржа роз'їсть їй печінку, і тоді вже зостається лише нагодувати товчениками, западаючи в пообідні дрімки. А ви ж думали, чого така дорога сіль!

Не вірте, мостиві панове, що та челядка проковтнула трясихвоста, щоб обдарувати понятого возного, і що утрібка кров'янки потрапила до лихварських калиток і що уберегтися від канібалів можна, узявши пучок цибулі та триста головок ріпи, та трошки телячої почеревини, найвищої проби, яку тільки мають алхіміки, і тим усім обмазати й обпалити їхні пантофлі, муфлен, муфляр, підливши туди грабельного соусу, і сховати в якесь кротовиння, зате кришеники сала приберегти.

І якщо у кості вам випадає лише дубль один-один чи, найбільше, дубль три-три, бережіться туза, покладіть даму на раму, жируйте, поки слуха ця жируха, і пийте донесхочу, depiscando grenoillibus[184] у всіх гарних котурнистих чоботях, це для всіх пуцьвірінків, які грають у фука, поки залізо кується і топиться сургуч для пиворізів.

Щоправда, ці чотири бики, про яких ішлося, пам'ять мали куцу. Щоб гами розучити, тут вони не побоялись ні бакланів, ні савойських крижнів, добрі мої краяни уповали на них, кажучи: ці хлопці стануть вправні в арифметиці, а для нас це буде артикул статуту. Ми не можемо схибити вовка, обгороджуючи того вітряка, про який говорила супротивна сторона. Але гаспиду стало завидки, він узяв німців за дупу, а їх і чорти не переп'ють: «Her, tringue, tringue!»[185] — і шашка в дамках.

Не з руки ж бо нам запевняти, що в Парижі на Малому мосту продають фермерських курей, і хай навіть ці чубатки курки, як болотні дурки, тобто одуди, хай навіть усі пожертвують чорнильні слоїки свіжоспеченим заголовним чи курсивним літерам, мені байдуже, аби лише під палітуркою не завелася черва.

І даймо, що поки спарюються вуличні собаки, дівки сурмлять, що от попалися, перш ніж нотар із допомогою своєї кабалістики вручить акт, але це не означає (на те й суд, щоб усе по справедливості!), що шість арпанів луговини з великим роздоллям дорівнює трьом бочкам добірного атраменту, так, щоб не плювати у криницю, і взявши до уваги, що на похороні короля Карла був повний базар руна, за два третя, тобто, маю на увазі, вовни.

І я бачу в усіх гарних історіях ось що: коли йдуть на лови манком, обмахують тричі димар мітлою і, назвавши себе, грають женилом і наддають у зад, а розпалившись, пхають кий у перебій, щоб —

На їхній лист без мови
Вернули всі корови.

І такий самий вирок ухвалено в Мартингалі одному гуляці з Лузфужруза; суд повинен це врахувати.

Не кажу, що в ім'я справедливості не можна конфіскувати майно тих, хто п'є святу воду, як роблять із ратищем ткача, на яке саджають баламутів: доброму котові добра мишка.

Tunc, месіри, quid juris pro minoribus?[186] Бо звичай як салічний закон: хто первий обламає корові роги, хто висякається під час псальмування або псякування, той має під спів Богородице, радуйся збадьорить свій опалий член мохом, зірваним тоді, як люди мліють на північній відправі, щоб загнуздати білі анжуйські вина, які збрикують, б'ючи під жижки, як бретонські борці.

Закругляючись, домагаюся вернути утрати, збитки і відсотки.

Щойно сеньйор Пийвино закінчив, Пантагрюель сказав сеньйорові Сраколизу:

— Як ви збираєтеся відперти закид, друже мій?

Той йому у відповідь:

— Ба ні, мосьпане, зовсім не збираюся. Я говорив тут лише правду, а тепер, на Бога, покладімо край суперечці, бо наш процес ускочив уже в копієчку.

Розділ XIII

Як Пантаґрюель розв'язав позов двох сеньйорів

Тоді Пантагрюель підвівся і сказав усім зібраним головам, радцям і докторам:

— Отож, мостиві панове, ви почули докази сутяжців vive vocis oraculo[187]. Що ви на це скажете?

А ті у відповідь:

— Чути ми, звісно, чули, але нічогісінько не збагнули. Тим-то й просимо вас una voce[188] і благаємо: виголосіть присуд, який тільки вам заманеться, і ex nunc prout ex tunc[189], ми його схвалимо і затвердимо, як одно серце.

— Гаразд, панове, — сказав Пантагрюель, — я вволю вашу волю. Мені ця справа не вбачається такою важкою, як вам. Ваш параграф Caton, закон Frater, закон Gallus, закон Quinque pedum, закон Vinum, закон Si dominus, закон Mater, закон Mulier bona, закон Si quis, закон Pomponius, закон Fundi, закон Emptor, закон Pretor, закон Venditor[190] і багато інших, як на мене, куди важчих.

Сказавши це, він пройшовся раз-другий по залі, видно було, що він глибоко задумався, і в задумі своїй скімлив, як у тугих попругах віслюк, а думав він, як удобрухати обидві сторони, не предкладаючи одної над другою; потім сів і виголосив такий вирок:

— Розглянувши, заслухавши і зваживши позов між сеньйорами Сраколизом і Пийвином, суд постановляє:

Враховуючи скрайню дратливість кажана через його хвацький ухил від літнього сонцестояння з метою женихання до придибенцій, які поставили шах і мат пішаком завдяки лихим образам світлобоязних костокрилих, замешканих у римському підсонні, й присілої окаряч мавпулі, що здиблює свою пульку виханням стегон, позивач мав цілковите право проконопатити галіон, надмуханий челядкою, одна нога взута, а друга гола, метаючи йому, без усякого сорому, стільки чечевичин, скільки шерстинок у вісімнадцяти корів, і стільки ж — гаптувальникові.

вернуться

183

Cetera (desunt) — іншого нема (латин.). Примітка на старочасних неповних рукописах чи книгах.

вернуться

184

Виловлюючи жаб (середньовіч. латина).

вернуться

185

Гер, пий, пий! (Нім.)

вернуться

186

Тоді… які права у неповнолітніх? (Латин.)

вернуться

187

3 уст оракула (латин.).

вернуться

188

Одностайно (латин.).

вернуться

189

Відтепер і надалі (латин.).

вернуться

190

Катон, Брат, Ґалл, П'ять фунтів, Вино, Якщо Господь, Мати, Добра жона, Якщо хтось, Помпоній, Маєток, Покупець, Претор, Продавець (латин.).