Деякі платоники запевняють: хто зуміє побачити свого генія, той зможе узнати свою долю. Я не вельми на їхньому вченню розуміюся і не рвуся до того, щоб ви ступили у їхній слід. Там багато злуди. А переконав мене в цьому приклад одного сумлінного і поважного шляхтича з Естрангури. Це одне.

А потім, друге. Якби ще й досі панували оракули Юпітера-Амона, Аполлона в Ливадії, Дельфах, Делосі, Кіррі, Патарі, Тегірі, Апенесті, Лікії, Колофоні, у Кастальському джерелі, біля Антиохії в Сирії, Бахуса в Додоні між Бранхідами, Меркурія у Фарах біля Патраса, Алиса в Єгипті, Сераписа в Канопі, Фавна в Менальських горах і в Альбуні біля Тиволі, Тиресія в Орхомені, Мопса в Килікії, Орфея на Лесбосі і Трифонія на Левкадії, я б вирішив (а може, й не вирішив би) піти до них послухати, якої вони думки про ваше передузяття.

Одначе ви, самі здорові, знаєте, що вони стали німі як риба відтоді, як прийшов Цар, наш Спаситель, за якого пішли на дно всі оракули і всі пророцтва, десь так, у ясному світлі сонця зникають домовики, ламії, лемури, вовкулаки, гноми і всякі духи тьми. А втім, якби вони навіть панували, я б усе одно відраяв вас вірити їм. На цьому обпікся вже не один.

До того ж, я згадую, як Агрипина лаяла Лоллію Прекрасну, навіщо та спитала в оракула Аполлона Найяснішого, чи побереться вона з цезарем Клавдієм. За це її було банітовано, а потім скатовано.

— Ми (сказав Панурґ) зробимо краще. Огигійські острови, вони розташовані недалеко від порту Сен-Мало. От ми й подамося туди, як відпросимося в нашого царя. На одному з цих чотирьох островів, як я вичитав у добрих і давніх письменників, мешкає чимало чаклунів, волхвів і магів, а на золотій скелі лежить у золотих заковах Сатурн, годований амброзією і божистим нектаром, які йому щодня щедро приносять з неба якісь там птахи (може, це ті самі круки, що харчили у пустелі святого Павла, первого схимника), і точно віщує охочим їхню долю, їхній талан і те, що їх чекає. Хай би що там напряли Парки, хай би що там надумався і вирішив Юпітер, усе це добрий Отець узнає уві сні. Послухаємо, що він у моїй притузі порадить, та й нам буде менше мороки.

— Та це ж (сказав Епістемон) надто видима облуда і надто баєчна баєчка.

— Бачте (провадив Епістемон), як ви мені довіряєте, перш ніж вернутися до нашого царя, зробімо ось що. Тут, недалечко від Іль-Бушара, живе Гер Тріппа. А він, ви ж бо знаєте, завдяки астрології, геомантії, хіромантії, метомантії та іншим фиґлям-миґлям пророкує, що має бути. Розважмо про вашу справу з ним.

— Про це я (відповів Панурґ) не знаю, що й сказати. Знаю лише, що колись, поки він розводився перед великим Царем про небесне і трансцендентне, двірські лакеї на сходах, між дверми, чухрали його малжонку, а вона була собі нічогенька. І він, хто бачив усе, що діялося в етері і на землі, хто розглядав усі події, як минулі, так і теперішні, і передбачав будущину, він не бачив, як товкли його половину, і так ніколи про це й не дізнався. Гаразд! Ходімо, як хочте. Ума набиратися ніколи не пізно.

Назавтра наблизилися до оселі Гер Тріппи. Панурґ підніс йому кожуха вовчого — вовки, замашного золоченого самобійця двосічного, в оксамитових піхвах, і півсотні дзвінких грошин-янгеликів; потім навпростець виклав йому свою справу.

Гер Тріппа глянув йому в живі очі і сказав, не роздумуючи:

— У тебе метопоскопія[260] і фізіономія рогача, і не просто рогача, а рогача зганьбленого й знеславленого.

Потім обдивився звідусіль Панурґову праву долоню і сказав:

— Ось оця ледача лінія над горбами Юпітера буває лише в рогачів.

Відтак писалом шпарко поставив кілька цяток, з'єднав їх, за правилами геомантії, і мовив:

— Направду і воістину ти пошиєшся в рогачі одразу по одруженні.

Потім спитав у Панурґа, який його немовлячий гороскоп. Діставши відповідь, негайно побудував його небесну камеру з усіма її кутками і, вивчивши її положення і трикутні аспекти, глибоко зітхнув і вирік:

— Я тобі сказав без обрізків, що ти будеш рогатий, хоч круть, хоч верть. А зараз у мене про це дуже надійна вість, і запевняю тебе — ти будеш рогатий. Та ще й жінка битиме тебе і оббиратиме. В сьомому кутку аспекти геть усі зловісні: тут сходяться у фокус усі рогоносні знаки, такі, як Овен, Тілець, Козоріг та інші. В четвертому кутку Юпітер ущербний, а тетрагонний аспект Сатурна тулиться до Меркурія. Ти набереш повні халяви, мій лебедочку!

— А я (озвався Панурґ) нашлю на тебе трясучку, старий нетяма, бевзь ти, мацапура! Коли всі рогачі зберуться, ти понесеш прапор. Але скажи мені, звідки у тебе цей кліщак між пальцями?

З цим словом він простягнув Геру Тріппу два пальці ріжками, стуливши інші в кулак. Потім звернувся до Епістемона:

— Ось вам правдивий марціяловий Олл, захоплений у житті єдиною справою — спостерігати і вивчати чуже лихо і безголов'я. А дружина його тим часом бахурувала. Наш порадник бідніший за самого Іра, але красується він, козириться і паношиться, мов сімнадцять чортів, коротше, ??????????[261], як старожитні цілком слушно охрестили цих псяюх.

Ходімо від цього цимбала, від цього божевільця, від цього біснуватого, хай слухають цю п'яну маячню його дружки — чорти. Такому шарлоті чорти раді прислужитися, це вже напевне. Він навіть азів філософії не знає, а саме: пізнай самого себе, він гадає, ніби бачить сучок ув очах ближнього свого, але не помічає, що в нього самого стирчить у кожному оці по колоді. Це прямий Поліпрагмон, описаний Плутархом. Це друга Ламія, яка в чужих будинках, на людях, при всіх, мала рисячий зір, а у своєму власному була сліпоока, мов кріт; у себе вона нічого не бачила, бо, вертаючись звідкись знічев'я, знімала очі, мов окуляри, і ховала їх до черевика, почепленого за дверми.

При цих словах Гер Тріппа узяв гілочку тамариску.

— Так і треба (сказав Гер Тріппа). Никандр називає це дерево віщим.

— Як тобі хочеться (спитав Гер Тріппа) дізнатися правду дрібніше: за допомогою піромантії[262], аеромантії[263] або ж леканомантії[264], яку так шанували асирійці і яку запровадив у практику Гермолай Варвар? Ось у мідниці з водою я покажу тобі, як два парубійки твою малжонку смалитимуть.

— Коли (сказав Панурґ) пхатимеш до мого заду носюру, не забудь скинути окуляри.

— Або, може, за допомогою катоптромантії[265]? (провадив Гер Тріппа), саме так Дідій Юліан, римський цезар, передбачив усе, що його чекало. Тоді окуляри тобі не знадобляться. Ти побачиш у дзеркалі, як кудовчать твою жінку, так ясно, буцім я тобі її показав у криниці храму Мінерви, під Патрасом. Чи, може, за допомогою коскиномантії[266], яку так шанували римляни, під час урочистих відправ? Візьми решето і кліщі, і ти побачиш чортів і дива. Може, за допомогою альфитомантії, яку згадує Теокрит у своїй Фармацевтиці, або ж алевромантії[267], змішуючи пашницю з борошном? За допомогою астрагаломантії[268]? Дошку для костей завжди можна розкласти. За допомогою тиромантії[269]? Що-що, а бреемонтський сир у мене напохваті. За допомогою гіромантії? Круги у мене крутитимеш ти, і, будь певен, усі вони впадуть по ліву руку. За допомогою стерномантії[270]? Гай-гай, груди ж у тебе курячі. За допомогою лібаномантії[271]? Тоді треба розжитися хоч дрібкою ладану. За допомогою гастромантії[272]? До цього способу вдавалася довго у Феррарі така собі дама Якоба Родиджина, черевомовниця. За допомогою кафалеономантії[273]? Таку звичку мала німчура, смажачи на розпечених жаринах ослячу голову. За допомогою керомантії[274]? Ну, то налий у воду розтопленого воску і побачиш і свою жінку і її дерунів. За допомогою капномантії? Поклади у жар макове і сезамове зерня — яка розкіш! За допомогою аксиномантії[275]? Роздобудь лише товкач і гагат, який ти кинеш потім у жаровню. Таким ось дотепним робом Гомер усе дізнався про Пенелопиних женихів. За допомогою онімантії[276]? Візьмімо олії і воску. За допомогою тефрамантії[277]? Ти узриш, як з попелу постає постать твоєї дружини, та ще й так розкидаючись. За допомогою ботаномантії[278]? Недарма я припас шальвієвий листочок. О, божиста штука ворожіння на фиґових листочках! За допомогою іхтіомантії[279], колись шанованої і практикованої Тиресієм і Полідамантом, з ревністю не меншою, ніж у обрядах у фосі Діна, у гаю, присвяченому Аполлонові, на землях лікіян? За допомогою херомантії[280]? Тоді збирай більше поросят, щоб мати сечовий міхур. За допомогою клеромантії[281], щоб мати змогу знайти біб, як угадники в пирогу на голодну кутю? За допомогою антропомантії[282], якої вживав Геліогабал, римський цезар?