— У вас всіх є сім'ї і друзі — суспільство людей. У мене не було друзів, все життя не було нікого, крім матері. Я повинна була втікати від батька все життя. Якби Даркен Рал зловив мене, він би катував мене і вбив. І те ж саме він зробив би з вами. У мене не було в дитинстві друзів, тому мати подарувала мені козеня. Бетті тоді тільки народилася, і ми росли разом. Ця коза перегризла мотузку, тому що я — єдина родина, яку вона знає, і їй просто захотілося бути ближче до мене. Всі тоді відкинули мене через відсутність дару, прямо як ваших предків. Ви знаєте, що таке вигнання несправедливе, знаєте, як це боляче. А тепер ви, виганяєте мене, з-за того, що у мене руде волосся і ручна коза? Ви просто безхребетні боягузи і лицеміри! — Дівчина тремтіла від обурення. — Спочатку ви труїте отрутою єдину людини в світі, яку ви визнали своїм рятівником. Єдиного, хто досить хоробрий, щоб закінчити ваше вигнання від більшої частини людства. А тепер ви боїтеся і відкидаєте мене з-за дурних підозр. Якщо б у мене була магія, я б спалила всіх вас в золу за вашу безсердечність!
Річард поклав руку їй на плече і притягнув до себе.
— Все буде гаразд, — прошепотів він. — Тільки дай мені поговорити з ними.
— Ти говорив нам, що ти чарівник, — викрикнув ззаду чоловік постарше. — Ти сподівався, ми беззастережно повіримо всім твоїм словам, але дав нам дуже мало доказів правдивості твоїх промов. І в той же час ти закликав нас відмовитися від наших переконань — таких, як страх, що вона може виявитися відьмою з супроводжуючим духом, — але ми просто віримо в це, віримо з дитинства.
— Правильно, — вигукнув інший. — Ти претендуєш на володіння справжнім чаклунством і одночасно відкидаєш наші переконання. Багато чого з того, що ти говориш, має сенс, але я не можу погодитися з усім.
«Не можна погодитися з частиною істини. Заперечувати частину істини означає заперечувати її всю цілком. — Річард напружено роздумував. — Як же він може пояснити людям, що не володіють і іскрою дару, не здатним побачити магію, в чому полягає справжня магія? Подивившись на свою промову їх очима, він відчув себе винуватим. Так, мабуть, він помилився. Хіба можна показати сліпому кольори веселки?»
— Ви маєте рацію, — сказав Річард. — Почекайте секунду, і я доведу вам реальність магії, про яку говорив.
Він повернувся до Кари.
— Дістань мені сигнальний маяк, — тихо попросив він.
Кара негайно почала спускатися з пагорба. Він бачив, що гнівні блакитні очі Дженнсен повні сліз, але дівчина не плакала. Келен відсунула її подалі, коли Річард звернувся до чоловіків.
— Є ще одна річ, яку я повинен вам сказати, а ви, сподіваюся, зрозумієте. Я завершив вигнання, але це не означає, що я діяв необдумано і взяв на себе відповідальність за вас як за своїх підданих, як за частину мого народу.
— Але ти сказав, що нас раді бачити вдома, — заперечив Оуен.
— Мені здавалося, я висловився зрозуміло, сказавши, що ви маєте право на власне життя. Моє рішення було актом доброї волі. Ним я запросив вас, якщо ви того побажаєте, стати частиною Д'хари — частиною тієї нової Д'хари, яка зараз тільки будується. Але, запрошуючи вас назад, я чудово усвідомлював, навіщо це роблю. Усі люди мають право бути вільними і жити власним життям, але в суспільстві вони не повинні грати за власними правилами і порушувати такі ж права інших. Є величезна різниця між свободою й анархією. Якщо ми досягнемо успіху в нашій справі, ви можете стати вільними громадянами Імперії Д'Хари, в якій свобода та повага прав іншої людини є цінностями. Наприклад, ви можете думати все, що тільки побажаєте, і намагатися переконати інших у цінності ваших поглядів. Але ви не маєте права стверджувати, що ті, хто б'ється за цю свободу, — дикуни або злочинці, навіть якщо ви відмовляєтеся скористатися плодами їхньої боротьби. Вони заслужили, принаймні, вашу повагу і вдячність. Їх життя вартують не менше ваших, і вони не повинні бути принесені в жертву вашому благу. Інакше це рабство.
— Але ви поступаєте як варвар і вплутуєте нас в битву за країну, якої ми ніколи не бачили, — заперечив один з молодших чоловіків Він показав рукою в бік Бандакара. — Єдина країна, яку ми знаємо, лежить тут, і ми, безумовно, відкидаємо вашу любов до насильства.
— Країна? — Розвів руками Річард. — Ми не боремося за країну. Ми вірні ідеалу — ідеалу свободи. Вона повинна існувати скрізь, де б не жила людина. Ми не охороняємо якусь визначену територію, проливаючи кров за шматок землі. І безглуздо думати, що ми боремося з любові до насильства. Ні, ми боремося за свободу для всіх людей жити своїм життям, б'ємося за власне виживання і щастя. Так, ви безумовно заперечуєте насильство. Ви переповнені самовдоволенням, немов надуті індики, думаючи про себе, як про благородних і освічених. Але насправді все це не більше, ніж принижена капітуляція злу. Відмова від самозахисту, тому що ви не хочете бруднити свої чисті руки насильством, не залишає вам нічого, крім благання про пощаду або політики умиротворення супротивника. Але від зла не дочекатися пощади, і, закликаючи його до миру, ви тільки ганебно здаєтеся йому в полон. У кращому випадку вас чекає рабство, в гіршому — смерть. Ви вважаєте, що заперечуєте насильство? Відмінно! Хочете, я скажу, що ви робите насправді? Ви віддаєте перевагу життю перед смертю. І ви досягнете цього без особливих зусиль. Основою виживання є право і абсолютна необхідність чинити опір тому, хто повертає проти тебе свою силу. Мораль самозахисту полягає в захисті права особистості на життя. Вона не терпить насильства і проявляється у стійкій рішучості дати відсіч будь-кому, хто напав на вас. Несвідоме бажання знищити будь-якого, хто повертає проти тебе силу — це шанобливе ставлення до цінності і унікальності життя. Відмовитися передати право розпоряджатися своїм життям і смертю якому-небудь вбивці чи тирану, що посягає на нього, — означає віддати перевагу життю. Якщо ви не наважуєтеся захищати ваше право на власні життя, то ви схожі на мишей, які намагаються сперечатися з совами. Ви думаєте, ваші вороги чинять неправильно? Аж ніяк. Просто вони думають, що ви — їх обід. Імперський Орден проповідує, що люди продажні і злі, і людські життя нічого не варті. Всі їх дії говорять про це. Вони просторікують про набуття порятунку і щастя в іншому світі і переконують вас, що заради цього ви повинні пожертвувати життям в цьому світі. Самопожертва — прекрасна річ, але лише коли вона відбувається з доброї волі. Переконувати інших у необхідності пожертвувати своїми життями — те ж саме, що наказати зробитися рабами. Ті, хто кажуть, що самопожертва є вашим обов'язком і чеснотою, лише намагаються закрити вам очі на ланцюги, якими вони вже міцно обмотали ваші шиї. — Голос Річарда став урочистим. — Якщо ви побажаєте і станете громадянами Д'Хари, ви не будете повинні приносити свої життя в жертву заради інтересів інших людей, але також ви не зможете вимагати від них самопожертви заради вашого блага. Ви можете продовжувати зберігати вірність своїм переконанням і навіть відчувати, що не зможете підняти руки і битися заради нашого виживання. Але ви повинні підтримати нашу справу, і не повинні прагнути до знищення наших матеріальних і духовних цінностей і, отже, наших життів — це те, чого ми побоюємося. Імперський Орден вторгається в безневинні країни, на зразок вашої. Вони поневолюють, катують і вбивають по праву загарбників всюди, де б не з'явилися. Те ж саме війська Ордену творять в Новому світі. Вони позбулися права бути почутими і самі поставили себе поза межі всіх моральних норм. Перед нами не стоїть проблема вибору, що з ними робити — вони повинні бути стерті в пил. Вперед вийшов чоловік.
— Але загальноприйнята благопристойність вимагає, щоб ми поблажливо ставилися до помилок людей, з якими ми спілкуємося.
— Немає нічого дорожче життя. У ваших головах все змішалося, і навіть жаліти ви вмієте якось дивно. — Кожен подих як і раніше давався Річарду з болем, так що він ні на мить не міг забути про отруту, якою отруїли його бандакарці. — Але ви це частково усвідомлюєте. Свідома, навмисна дія людей Імперського Ордена — вбивство. Воно забирає непередавану цінність життя в іншого. Вбивцею людина стає, коли вона вбиває іншу через свої низькі бажання. І тоді загарбник позбавляється права на власне життя. Пощадити подібне зло означає погодитися з ним. І тоді вбивця подвійно торжествує — і віднявши безневинне життя, і не розплатившись за нього власним грішним життям. Пощада додає цінності життю вбивці і в той же час заперечує цінність життя невинної жертви. У такому випадку життя вбивці визнається більш цінним, ніж життя його жертви. Це зміна добра на зло. Перемога смерті над життям.
